Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А., суддів Вільгушинського М.Й., Дембовського С.Г., за участю прокурора Голюги В.В, при секретарі Гладкіх Л.М. розглянула в судовому засіданні 13 лютого 2014 року в м. Києві кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Новокаховського міського суду Херсонської області від 30 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 5 серпня 2013 року щодо ОСОБА_6

Цією ухвалою

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця м. Нова Каховка Херсонської області, судимого 12.04.2012 за ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 КК України у зв'язку з добровільним зверненням до медичного закладу, а кримінальну справу щодо нього закрито.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 5 серпня 2013 року ухвалу суду першої інстанції залишено без зміни.

Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він 30 січня 2013 року о 16 год. біля ЗОШ № 4 м. Нова Каховка незаконно придбав (знайшов) медичний шприц з особливо небезпечним наркотичним засобом опієм ацетильованим вагою 0,011 г у перерахунку на суху речовину, який незаконно зберігав при собі для власного вживання без мети збуту до вилучення цього ж дня працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з неповнотою судового розгляду та неправильним застосуванням закон України про кримінальну відповідальність. Вважає, що ОСОБА_6 звернувся до лікувального закладу з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене правопорушення, покарання за яке йому повинно бути призначено на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків. Указує, що згідно довідки лікарні ОСОБА_6 не перебував на обліку у лікаря-нарколога. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 309 КК України та роз'яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" (v0004700-02) , особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України. Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави, суду необхідно з'ясовувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

З матеріалів кримінального провадження справи убачається, що ОСОБА_6 після скоєння злочину добровільно звернувся за медичною допомогою до наркодиспансерного відділення Каховської центральної районної лікарні. Під час огляду були виявлені клінічні показники синдрому залежності та встановлений діагноз "опійна наркоманія, поєднана з епізодичним вживанням канабіоїдів". З 18.03.2013 року по 29.03.2013 року ОСОБА_6 в умовах стаціонару пройшов повний курс лікування.

Зазначене підтверджується довідкою лікарні (а.с. 37) та показаннями лікаря-нарколога, завідуючого наркодиспансерним відділенням КЦРЛ ОСОБА_10, допитаного у якості свідка у судовому засіданні за клопотанням прокурора.

Тому суд, встановивши, що ОСОБА_6 дійсно страждав на наркоманію і потребував лікування від неї, добровільно звернувся до лікувального закладу за метою вилікуватися від наркоманії, і пройшов курс лікування від наркоманії до закінчення судового слідства, обґрунтовано звільнив його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України.

Довідка лікарні від 08.02.2013 року про те, що ОСОБА_6 не перебував на обліку у лікаря-нарколога, ще не свідчить про недобровільність звернення ОСОБА_6 до лікувального закладу. Належних доказів на підтвердження доводів, викладених у касаційній скарзі прокурора, не встановлено.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність чи допущено істотне порушення кримінального процесуального закону, не встановлено.

Апеляційний розгляд проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Наведені прокурором в апеляційній скарзі доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Ухвалу Новокаховського міського суду Херсонської області від 30 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 5 серпня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора - без задоволення,

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.