Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач), суддів: Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., -

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Чернігівської митниці про стягнення середнього заробітку, за касаційною скаргою Чернігівської митниці на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року, -

У вересні 2011 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, у якому з урахуванням уточнення просив стягнути з Державної митної служби України та Чернігівської митниці на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу і затримки розрахунку в сумі 46750 гривень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року, позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Чернігівську митницю нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 червня 2011 року по 5 липня 2012 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Чернігівська митниця, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року, було визнано протиправними та скасовано накази Державної митної служби України від 23 червня 2011 року № 1299-к і Чернігівської митниці від 23 червня 2011 року № 406-к про припинення перебування ОСОБА_4 на державній службі, поновлено його на посаді інспектора сектору митного оформлення № 4 митного поста "Сеньківка" Чернігівської митниці з 23 червня 2011 року. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді допущена до негайного виконання.

Відповідачами не заперечується той факт, що на час розгляду даної справи постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2011 року не виконана, позивач на посаді не поновлений.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про зобов'язання Чернігівської митниці здійснити нарахування і виплату ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За правилами статті 235 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП (322-08) ) України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП України (322-08) не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Відповідно до частини 1 статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Пунктом 3 частини 1 статті 256 КАС України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

В силу частини 2 статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Частиною 4 статті 257 КАС України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (606-14) (далі - Закон № 606-ХІV (606-14) ). Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до статті 2 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Враховуючи те, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2011 року в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді в митних органах на час розгляду даної справи виконана не була, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки виконання судового рішення.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ухвалу судді Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2012 року в частині зупинення виконання оскаржуваних судових рішень вважати такою, що втратила чинність.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Чернігівської митниці - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Чернігівської митниці про стягнення середнього заробітку - залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.