Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Франтовської Т.І., Квасневської Н.Д.

при секретарі Зінорук В.В.

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12012120160000140 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця Кіровоградської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця Кіровоградської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

законного представника ОСОБА_5,

за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах законного представника ОСОБА_5, захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_6 та представника потерпілого ОСОБА_7 на вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2013 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1,

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_2 ставить питання про скасування постановлених судових рішень та закриття кримінального провадження щодо нього через допущені істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, судові рішення, на його думку, є незаконними і необґрунтованими. Наголошує на відсутності попередньої змови, повідомляє, що він злочину не вчиняв, а припиняв насильницькі дії ОСОБА_1, про що говорив і потерпілий в суді апеляційної інстанції. Вважає неналежною оцінку доказів у справі. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги клопотання Красносільської сільської ради та кафе-бару "Кокос" щодо призначення покарання.

- законний представник засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_5 ставить питання про скасування судових рішень та закриття кримінальної справи щодо її сина. Зазначає про порушення права на захист, оскільки обвинувальний акт не затверджений прокурором, а їй, як законному представнику та ОСОБА_2 даний акт взагалі не вручено, не вручалися і копії реєстру досудового розслідування. Вважає неправильними висновки судів в частині оцінки показань свідків та потерпілого. Протокол пред'явлення особи для впізнання вважає сфальсифікованим. Наголошує, що винуватість її сина у вчиненні інкримінованого правопорушення не підтверджується матеріалами справи, а докази, на які посилаються суди, як на підтвердження винуватості ОСОБА_2, не містять інформації, що він брав участь у побитті потерпілого. Вказує на протиріччя у показаннях засуджених та потерпілого, які не усунуті судами. Повідомляє, що суд апеляційної інстанції уваги на зазначені порушення вимог закону увагу не звернув. Також не враховано дані про особу ОСОБА_2, який раніше не судимий, не притягувався до адміністративної відповідальності, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, позитивно характеризується, займався суспільно-корисною працею, а тому трудовий колектив готовий взяти його на поруки.

У аналогічних за своїм змістом касаційних скаргах неповнолітній потерпілий ОСОБА_6 та його представник - ОСОБА_7 ставлять питання про скасування судових рішень та закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_2 Вважають, що судами допущені істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ОСОБА_2 злочину не вчиняв, а припиняв насильницькі дії ОСОБА_1 Зазначають, що ОСОБА_6 є інвалідом І групи та в силу своїх захворювань в судових засіданнях давав мінливі свідчення щодо участі ОСОБА_2 у вчиненні злочину. Вважають, що ОСОБА_2 до вчинення інкримінованого правопорушення не причетний і його дії не містять об'єктивної та суб'єктивної сторін інкримінованого злочину.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважає, що судами допущені істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує на неправильну, на його думку, оцінку доказів у справі, оскільки доведеність вини ОСОБА_1 ґрунтується лише на показаннях потерпілого ОСОБА_6, судами належним чином не враховані показання свідків та обвинувачених, а дії його підзахисного необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції на вказані порушення вимог закону увагу не звернув, а тому підлягає скасуванню і ухвала апеляційного суду.

В запереченнях на касаційну скаргу захисника ОСОБА_3 засуджений ОСОБА_2 та його законний представник ОСОБА_5 заперечують проти направлення справи на новий судовий розгляд і підтримують касаційну скаргу захисника в частині перекваліфікації дій ОСОБА_1 на ч. 2 ст. 186 КК України; потерпілий ОСОБА_6 та його представник - ОСОБА_7 просять залишити касаційну скаргу захисника ОСОБА_3 без задоволення, а касаційні скарги ОСОБА_2 і його законного представника ОСОБА_5 просять задовольнити.

Заслухавши доповідь судді; пояснення захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на підтримку поданих касаційних скарг в інтересах своїх підзахисних; законного представника ОСОБА_5, яка підтримала свою касаційну скаргу та скарги ОСОБА_2 і потерпілих; думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2013 року засуджено:

- ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 186 КК України на 3 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено ОСОБА_1 7 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

- ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2013 року вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за вчинення відкритого викрадення чужого майна, крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.

25 листопада 2010 року, приблизно о 21 годині, неповнолітній ОСОБА_1, знаходячись по вулиці Мусоргського, 1 в місті Знам'янка Кіровоградської області, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, шляхом ривку, відкрито викрав у ОСОБА_10 жіночу сумочку з особистими речами. Розпоряджаючись викраденим на власний розсуд, із кредитної картки "Дельта Банку", яку він відкрито викрав у потерпілої, зняв гроші в сумі 280 грн. Своїми умисними діями ОСОБА_1 завдав ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 997 грн.

Крім того, 3 грудня 2010 року, приблизно о 1 годині, неповнолітній ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_2, знаходячись по вулиці Калініна, 160 в м. Знам'янка Кіровоградської області, діючи умисно та цілеспрямовано, із корисливих спонукань, застосувавши до ОСОБА_6, який є інвалідом 1-ї групи, насильство яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а саме нанесли йому не менше 6 ударів в область голови ногами та руками, чим подолали його можливий опір. Своїми злочинними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спричинили ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 впав на землю. ОСОБА_2 став тримати руки потерпілого для подолання опору, а ОСОБА_1, витягнув з кишені ОСОБА_6 гроші та мобільний телефон. Після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з місця злочину зникли, викраденим розпорядились на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 628 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Однак, суд не вправі втручатися в судові рішення з підстав однобічності або неповноти судового слідства, чи невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилаються у касаційних скаргах засуджений ОСОБА_2, його представник ОСОБА_5, захисник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1, потерпілий ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, яка зазначила про відсутність порушень вимог КПК України (4651-17) при проведенні досудового розслідування і розгляді справи в суді першої інстанції. Тому, при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Як убачається з вироку, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, за викладених у вироку обставин, доведено об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку, є допустимими.

Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні ними за попередньою змовою суспільно-небезпечного діяння, а ОСОБА_1 також злочину щодо потерпілої ОСОБА_10 за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував дослідивши і проаналізувавши показання: ОСОБА_1, який вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України визнав повністю, за ч. 2 ст. 187 КК України визнав частково, не заперечував, що вчинив це правопорушення, однак зазначив про відсутність попередньої змови з ОСОБА_2; ОСОБА_2, який зазначив, що правопорушення не вчиняв, потерпілого не бив та нічого не забирав; потерпілого ОСОБА_6, який вказав, що його тягнули до місця вчинення злочину і били обоє обвинувачених, їх дії були узгодженими, а коли він впав і лежав на землі, то ОСОБА_2 наступив йому на ліву руку, щоб він не міг оборонятися, а в цей час ОСОБА_1 нишпорив в його кишенях, а потім ОСОБА_2 не допомагав піднятися, а лише підкинув ближче палицю; представника потерпілого ОСОБА_7, яка вказала, що її син інвалід першої групи і про те, що відбулося їй відомо зі слів сина, який розповів, що його побили двоє хлопців і забрали мобільний телефон та гроші. Також суд дослідив заяву потерпілого ОСОБА_6; протокол огляду місця події; довідку Знам'янської ЦРП; довідки про вартість викраденого майна; висновок судово-медичної експертизи, згідно з яким потерпілому спричинено легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я; протоколи пред'явлення особи для впізнання; протоколи очних ставок між потерпілим та ОСОБА_2, потерпілим та ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, згідно з яких кожний із них підтвердив свої показання; протокол одночасного допиту осіб.

Суд дав належну оцінку зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в нападі з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаним із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, а також ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна. Дії винних правильно кваліфіковано: ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України та ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України.

Доводи про відсутність попередньої змови на вчинення злочину, а також про те, що ОСОБА_2 участі у вчиненні злочину не брав, належним чином перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій, та визнані такими, що суперечать сукупності досліджених у судовому засіданні доказам.

Доводи касаційних скарг потерпілого та його представника про те, що ОСОБА_2 не вчиняв протиправних дій проти ОСОБА_6, а навпаки хотів запобігти таким діям з боку ОСОБА_1, спростовуються матеріалами справи та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Доводи захисників та потерпілих, засудженого ОСОБА_2 та його представника, які аналогічні доводам апеляцій, належно перевірені апеляційним судом, на них надано ґрунтовні відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Обґрунтовано, у зв'язку з тяжкістю вчиненого злочину, відмовлено судом апеляційної інстанції і в задоволенні клопотання сторони захисту ОСОБА_2 щодо передачі його на поруки трудовому колективу.

Правильно, з урахуванням вимог ст. 65 КК України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, зазначивши про відсутність підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України.

Що стосується доводів законного представника ОСОБА_5 про порушення права на захист ОСОБА_2, то вони безпідставні.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт затверджений належним чином, його копію, відповідно до розписки ОСОБА_2 від 29 грудня 2012 року ( т. 3 а. с. 98), копію позовної заяви та реєстр матеріалів досудового розслідування він отримав. Відсутність в матеріалах справи даних про вручення законному представнику цих документів, не є таким порушенням кримінального процесуального закону, яке може потягнути зміну чи скасування судових рішень. Клопотання про вручення законному представнику копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування під час розгляду справи в суді не заявлялися, обвинувачення прокурор не змінював, у судовому розгляді брали участь законний представник ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_11, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах законного представника ОСОБА_5, захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_6 та представника потерпілого ОСОБА_7 - без задоволення.