Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач), суддів: Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., - розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року, -

У грудні 2012 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне про визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача з 16 лютого 2011 року здійснити перерахунок розміру пенсії, призначивши їй пенсію державного службовця з урахуванням в складі заробітної плати для обчислення пенсії суми виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану щорічну відпустку, суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників та виплат за використану відпустку, а також стягнення заборгованості в частині недонарахованої пенсії з 16 лютого 2011 року.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року, позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_4 пенсії за віком з урахуванням заробітної плати для обчислення пенсії, включаючи суми виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану щорічну відпустку, суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників та виплат за використану відпустку, починаючи з 4 червня 2012 року.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову .

Позивач ОСОБА_4 подала письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, просить таку залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За змістом частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що ОСОБА_4 має стаж роботи державного службовця 19 років 10 місяців 26 днів. З 16 лютого 2011 року позивачеві призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (3723-12) (далі - Закон № 3723-XII (3723-12) ) з урахуванням вимог статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 року № 3721-XII.

24 травня 2012 року ОСОБА_4 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне із заявою про перерахунок її пенсії з урахуванням даних, викладених у довідці від 17 травня 2012 року № 14-15/77 в частині "інші виплати", зокрема: виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, компенсація за невикористану щорічну відпустку, суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників та використаною відпусткою.

Відповідач листом від 6 червня 2012 року № 399/11 повідомив ОСОБА_4 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо зобов'язання здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням до складу заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця матеріальної допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану щорічну відпустку та суми індексації заробітної плати, з яких нараховувалися і сплачувалися страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з обґрунтованості позову.

За змістом статті 37 Закону № 3723-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У частині 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95 ВР встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною 2 статті 33 Закону № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини 1 статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до заробітної плати (доходу) враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду; суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

З огляду на наведені вимоги законодавства та встановлені у справі обставини, висновок судів попередніх інстанцій про те, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення, компенсація за невикористану щорічну відпустку та сума індексації заробітної плати, включаються до складу заробітної плати державного службовця і враховуються при обчисленні розміру його пенсії, є правильним.

Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2013 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року прийняті з додержанням норм права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне - залишити без задоволення.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.