Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кравченка С.І.,

суддів: Лагнюка М.М., Тельнікової І.Г.,

за участю захисника ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2,

прокурора Лисого С.Л.,

при секретарі Зінорук В.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 5 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 17 квітня 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає у АДРЕСА_1,громадянина України, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

засуджено:

- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_3 - 1340 грн., ОСОБА_4 - 400 грн.; ОСОБА_5 - 2070 грн.; ОСОБА_6 - 500 грн.; ОСОБА_7 - 4800 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів на підставі ст. 100 КПК України.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, вчинених за наступних обставин:

21 листопада 2012 року близько 5 години ранку ОСОБА_2, перебуваючи біля будинку № 8 по пр. Миру в м. Києві, розбивши скло в задніх правих дверцятах автомобіля "Део Ланос", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та діючи повторно, таємно викрав із салону автомобіля майно, належне ОСОБА_3, на загальну суму 1040 грн.;

25 листопада 2012 року близько 22 год. 00 хв., ОСОБА_2, біля будинку № 6 по вул. Русанівська Набережна в м. Києві розбив скло автомобіля "Фіат Кубо", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, та повторно таємно викрав із салону автомобіля майно, належне ОСОБА_5 на загальну суму 1500 грн.;

6 грудня 2012 року близько 5 години ОСОБА_2, біля будинку № 41 по вул. Ентузіастів в м. Києві розбив скло автомобіля "Шевроле Авео", державний номер НОМЕР_3 та повторно викрав з автомобіля майно належне ОСОБА_6 на загальну суму 500 грн.;

14 грудня 2012 року близько 4 год. 30 хв. ОСОБА_2 біля будинку № 13 по вул. Пожарського в м. Києві, розбив скло автомобіля "Фіат Добло" державний номер НОМЕР_8, та повторно таємно викрав майно ОСОБА_7 на загальну суму 1515 грн.;

19 грудня 2012 року близько 3 години ОСОБА_2 біля будинку № 5-а по пр. Возз'єднання в м. Києві з салону автомобіля "Тойота Корола", державний реєстраційний номер НОМЕР_4, повторно викрав майно, належне ОСОБА_8 на загальну суму 400 грн.;

10 січня 2013 року близько 4 години ранку біля будинку № 4 по вул. Бучми в м. Києві з салону автомобіля "Фіат Сідічі" державний реєстраційний номер НОМЕР_9 ОСОБА_2 повторно викрав майно ОСОБА_9, на загальну суму 700 грн.;

12 січня 2013 року близько 2 год. 30 хв. ОСОБА_2 за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, біля будинку № 21/4 по вул. Харківське шосе в м. Києві із салону автомобіля "Опель Астра", державний номер НОМЕР_6, повторно таємно викрали майно, належне ОСОБА_4 на загальну суму 1050 грн.

Крім того, 24 листопада 2012 року близько 4 год. 30 хв. ОСОБА_2 біля будинку № 26/8 по вул. Будівельників в м. Києві із салону автомобіля "Мітсубісі Лансер-9", державний номер НОМЕР_7, намагався викрасти майно, яке належало ОСОБА_10, але свій злочинний намір не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий ОСОБА_11

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить судові рішення скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю тяжкості призначеного покарання особі ОСОБА_2 внаслідок м'якості. Вказує на те, що судом було неправильно застосовано ст. 75 КК України та звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь суді, прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення засудженого та захисника, які просили залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд також повинен урахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного, дотримуючись загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання.

В апеляційній скарзі прокурор порушував питання про скасування вироку у зв'язку з невмотивованим застосування ст. 75 КК України посилаючись на те, що судом не було враховано тяжкість вчинених злочинів, кількість епізодів злочинної діяльності, який мають системний характер, дані про особу обвинуваченого, який раніше засуджувався за вчинення злочинів і на шлях виправлення не став.

Апеляційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_2 не погодився з доводами прокурора та визнав рішення районного суду законним та обґрунтованим.

Разом із тим на думку колегії суддів касаційної інстанції ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Так в ухвалі суду не надана належнв оцінка доводам прокурора та не наведені достатні підстави, через які їх визнано необґрунтованими.

Зокрема, не отримали такої оцінки доводи апеляційної скарги, щодо тяжкості вчинених ОСОБА_2 злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України (2341-14) є злочинами середньої тяжкості та щодо кількості епізодів злочинної діяльності. Також суд не звернув уваги на те, що спричинена потерпілим шкода в повному обсязі не відшкодована.

Наявність по справі обставин, які пом'якшують покарання засудженого, на які послався суд у вироку, з урахуванням обставин справи та даних про його особу не дають достатніх підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Крім того суд апеляційної інстанції, оцінюючи законність та обґрунтованість постановленого по справі вироку, вказав на те, що ОСОБА_2 в силу ст. 89 КК України є таким, що не має судимостей. У зв'язку із чим викладаючи в ухвалі суть вироку фактично вніс до нього зміни. Зокрема судом було виключено з обвинувачення ОСОБА_2 кваліфікуючу ознаку повторності по епізоду вчинення крадіжки майна ОСОБА_3 та зроблено посиланні на відсутність судимостей при оцінці правильності призначення покарання. Разом із тим в резолютивній частині ухвали вказав, що вирок районного суду слід залишити без зміни.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції всупереч цим вимогам закону, не врахував у сукупності всі обставини, які могли вплинути на його висновки щодо покарання ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі прокурор порушував питання про скасування вироку у зв'язку з невмотивованим застосування ст. 75 КК України посилаючись на те, що судом не було враховано тяжкість вчинених злочинів, кількість епізодів злочинної діяльності, які мають системний характер, дані про особу обвинуваченого.

Враховуючи, що зазначені порушення вимог закону можуть бути усунуті під час апеляційного розгляду справи, то колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційний суд повинен належним чином перевірити доводи апеляційної скарги прокурора та постановити рішення, яке буде відповідати вимогам ст. 419 КПК. Разом із тим, якщо під час нового розгляду справи не будуть встановлені інші обставини, які можуть вплинути на висновки суду щодо покарання ОСОБА_2, то призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, слід вважати м'яким.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 434- 439 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 5 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.