Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів Колесниченка В.М., Крижановського В.Я.,

за участю прокурора Сорокіної О.А.,

засудженого ОСОБА_1,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 лютого 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 10 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 01 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1.

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1, в силу ст. 89 КК України не судимого,

- за ч.1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців;

- за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1:

- на користь потерпілої ОСОБА_5 50000 грн на відшкодування моральної шкоди;

- судові витрати у сумі 2763 грн 60 коп.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 21 год 20 хв ОСОБА_1, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у своєму домоволодінні за адресою АДРЕСА_1, під час сварки з ОСОБА_6, який також знаходився у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на позбавлення життя останнього, наніс йому один удар ножем в грудну клітку, в результаті якого ОСОБА_6 помер на місці.

Того ж дня, під час проведення огляду місця події за фактом вбивства ОСОБА_6 в будинку ОСОБА_1 за вищевказаною адресою працівниками міліції було виявлено та вилучено наркотичний засіб-канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 5,78 гр, яку останній за невстановлених досудовим слідством обставин незаконно придбав та зберігав без мети збуту.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 01 серпня 2013 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 указує на незаконність оскаржуваних судових рішень щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неповнотою досудового і судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, а також невідповідністю призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та особі засудженого внаслідок суворості. Не оспорюючи винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, стверджує про те, що дії ОСОБА_1 необхідно перекваліфікувати із ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК України, оскільки останній наніс ножове поранення ОСОБА_6 обороняючись. Просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1 та захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які наполягали на задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_4, а також думку прокурора про законність та обґрунтованість постановлених у справі судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

У касаційній скарзі не заперечується доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 зламали вхідні двері та незаконно проникли до домоволодіння ОСОБА_1, здійснили напад на нього, в результаті якого він отримав легкі тілесні ушкодження, внаслідок чого він був вимушений захищатися ножем спростовується дослідженими судом, правильно оціненими та детально наведеними у вироку доказами.

Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, підтверджується показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, та ОСОБА_11, які вони давали в суді та на досудовому слідстві, у тому числі при проведенні відтворення обстановки та обставин події, з яких убачається, що коли ОСОБА_8, ОСОБА_9 зайшли у будинок ОСОБА_1 останній сварився з ОСОБА_6 і у процесі сварки (бійки між ними не було) засуджений наніс потерпілому один удар ножем у грудну клітину. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий впав, а ОСОБА_6 разом з ОСОБА_10, та ОСОБА_11, які забігли в будинок засудженого почувши крик ОСОБА_9, застосовуючи фізичну силу, вжили заходів по припиненню злочинних дій ОСОБА_1

Зазначені показання свідків узгоджуються з даними висновку судово-медичної експертизи № 109 від 05.11.2012 року та додаткового висновку судово-медичної експертизи № 05 від 06.11.2012 року відповідно до яких смерть ОСОБА_6 наступила від гострої крововтрати у поєднанні з тампонадою серцевої сумки на ґрунті колото-різаного поранення грудної клітини з пошкодженням аорти, а характер указаного поранення та локалізація шкіряної рани і напрямок раневого каналу свідчить про те, що воно могло бути при обставинах, вказаним свідком ОСОБА_8 при відтворенні обстановки та обставин події.

При цьому при проведенні судово-медичної експертизи та судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 повідомляв експертам про те, що "під час застілля останній вдарив ножем в груди товариша, після чого його родичі його відлупцювали", "12 вересня в ході суперечки я наніс удар ножем, але як не пам'ятаю. Після того, як підрізав, мене побили родичі потерпілого", "крім мене нікому було убивати". (т.1 а.с. 143, 152)

Твердження засудженого та його захисника про те, що ОСОБА_1 вчинив умисне вбивство при перевищенні ним меж необхідної оборони були предметом перевірки суду першої та апеляційної інстанцій, та не знайшли свого підтвердження. Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що з боку ОСОБА_6 не було суспільно небезпечного посягання, яке б потребувало негайного відвернення чи припинення шляхом завдання йому удару ножем у життєво важливий орган.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили судам постановити законні та обґрунтовані судові рішення, не встановлено.

Суд апеляційної інстанції повно та всебічно розглянув справу і постановив ухвалу, зміст якої відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

При призначенні ОСОБА_1 покарання судом ураховано тяжкість вчинених злочинів, один із яких відноситься до категорії особливо тяжких, дані про особу засудженого, який посередньо характеризувався за місцем проживання, на спеціальних обліках не перебував, а також обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_4 не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 р., пунктами 11, 15 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів,

вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 10 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 01 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_4, подану в інтересах засудженого ОСОБА_1, - без задоволення.