Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ:

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів: Крижановського В.Я., Колесниченка В.М.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

розглянула в судовому засіданні 13 лютого 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20 серпня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин;

- за ч. 1 ст. 129 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_1 визначено у виді обмеження волі на строк один рік.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20 серпня 2013 року апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 23 травня 2012 року біля 21:30, знаходячись у балці, розташованій між ПТУ № 99 по вул. Єрмака, 31 і зупинкою громадського транспорту "Енергоділянка" по вул. Маміна-Сібіряка в Іллічівському районі м. Маріуполя, підійшов до раніше незнайомої йому неповнолітньої ОСОБА_3, однією рукою обхопив за шию, долонею іншої руки закрив їй рота і став насильно тягнути до вищевказаної балки, де повалив на землю та став рукою зі значною силою здавлювати шию, яка є життєво важливим органом, умисно наніс потерпілій два удари долонею руки по обличчю, в результаті чого спричинив останній легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу слизової оболонки верхньої губи, при цьому словесно висловлював погрозу вбивством, створивши реальні підстави для потерпілої ОСОБА_3 побоюватися здійснення цієї погрози.

У касаційних скаргах:

- захисник просить про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 із направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, мотивуючи своє прохання тим, що досудове та судове слідство проведено неповно та необ'єктивно, при цьому заперечив фактичні обставини справи встановлені судами, вважаючи винність останнього у скоєнні злочинів недоведеною. Вказав на порушення процесуального закону при розслідуванні кримінальної справи;

- засуджений просить про зміну постановлених щодо нього судових рішень, пом'якшення покарання із звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. При обґрунтуванні свого прохання заперечив встановлені судом фактичні обставини справи, вважає проведене досудове та судове слідство неповно та необ'єктивно, а винність у скоєнні злочинів - недоведеною. Втім, вказав, що в разі залишення судових рішень щодо нього без зміни в частині доведеності винності, то просив про пом'якшення покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України 1960 року при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України 1960 року.

Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Як вбачається із змісту касаційних скарг засудженого та його захисника, останні фактично посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та вказують на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Висновки суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджується сукупністю зібраних у справі, перевірених у судовому засіданні та наведених у вироку доказах.

За встановлених судами обставин дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК України кваліфіковані правильно.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, усі доводи засудженого та його захисника, викладені ними в апеляціях, аналогічні й тим, що наведені в касаційних скаргах, зокрема й щодо недоведеності вини, порушень вимог кримінально-процесуального закону при проведенні досудового слідства, були всебічно розглянуті апеляційним судом, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Призначене судом ОСОБА_1 покарання за своїм видом і розміром є справедливим й достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів та відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, при обранні якого судом повною мірою враховано тяжкість скоєних злочинів, дані про особу засудженого - раніш не судимий, характеризується посередньо, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, думку потерпілої та її представника, які наполягали на суворому покаранні для нього. Врахувавши наведене в сукупності, суд визначив покарання в мінімальних межах санкції статті, підстав для пом'якшення покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не встановлено, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги засудженого та його захисника задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 - без задоволення.