Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Єлфімова О.В., Крещенка А.М.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянула 11 лютого 2014 року у м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1, за касаційною прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2013 року.

В цій справі вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16.05.2012 засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого, громадянина України,

за ч. 2 ст. 296 КК України на 1 рік обмеження волі.

Апеляційний суд Чернівецької області, задовольнивши апеляцію прокурора частково, 10.10.2013 скасував цей вирок в частині призначення покарання та постановив свій, яким призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 296 КК України 1 рік 6 місяців обмеження волі, а в решті - залишив без зміни.

Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_1 та три особи справу щодо яких виділено в окреме провадження, 24.04.2011 о 17:30, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на міському пляжі в м. Чернівці, групою осіб грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи це особливою зухвалістю й винятковим цинізмом, та заподіяли кільком відпочиваючим фізичний біль й тілесні ушкодження.

При цьому, ОСОБА_1 душив ОСОБА_2 хватом за шию "в замок", заподіявши йому фізичний біль, а коли останній вирвався та спробував чинити спротив, один з інших співвиконавців хуліганства ударив потерпілого по голові зв'язкою із шести шампурів, заподіявши легкі тілесні ушкодження у вигляді рубців лобно-тім'яної ділянки, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Після того, як ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спробували припинити хуліганські дії вказаних осіб, ОСОБА_1 та один з трьох інших співвиконавців злочину завдали вказаним відпочиваючим по одному колючому удару ножами по їх головам, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а ще один з їх групи спочатку бігав та, розганяючи присутніх на пляжі, погрожував їм сокирою, а потім вдарив нею першого з вищезазначених потерпілих, заподіявши колото-різану рану правої лопаткової ділянки, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки про доведеність винуватості засудженого у вчиненні вищезазначеного злочину та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються, доводи ж прокурора про м'якість призначеного покарання є обґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_1 обмеження а не позбавлення волі, на чому мотивовано наполягала сторона обвинувачення, в порушення вимог ст. 65 КК України не врахував в достатній мірі тяжкість, обставини й наслідки вчиненого злочину та особу засудженого.

Не з'ясував апеляційний суд й думку потерпілих з цього питання, порушивши при цьому їх права, передбачені ст. ст. 49, 354, 360, 361 КПК України 1960 року, оскільки не повідомив їм про день, час та місце розгляду справи.

Крім того, апеляційний суд, залишивши без зміни вирок місцевого суду в частині обсягу обвинувачення, визнаного доведеним, зазначив у своєму вироку частину з цього обвинувачення, яка стосується тільки дій ОСОБА_1, не врахувавши при цьому, що відповідно до положень ст. 28 КК України співвиконавство без попередньої змови передбачає наявність двох або більше осіб, які заздалегідь не домовлялися між собою, але під час вчинення злочину діяли одночасно як виконавці спільного злочину.

У вчиненні саме такого злочину - групою осіб - визнано винуватим ОСОБА_1, внаслідок чого колегія суддів визнає, що вирок апеляційного суду містить істотні суперечності, оскільки в ньому, усупереч вимогам статей 378, 334 КПК України 1960 року, обвинувачення, визнане доведеним зазначено не у повному обсязі, що й перешкодило ухвалити законний, обґрунтований та справедливий вирок, зокрема, в частині призначення покарання.

Отже, оскаржений вирок підлягає скасуванню через істотні порушення кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання у виді обмеження волі тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.