Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Єлфімова О. В., Шибко Л. В., при секретарі за участю прокурора Остафійчук К. В., Руденко О. П.

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене

до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040030001096, за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 06 липня 2016 року щодо

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимостей не мав.

За оскаржуваним вироком, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він

01 грудня 2015 року приблизно о 22.20 год., керуючи автомобілем "Mazda 323", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись на вул. Тітова в напрямку від пр-ту Кірова до вул. Суворова у м. Дніпропетровську, порушив п. 12.3 Правил безпеки дорожнього руху України (1306-2001-п) , а саме проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам при виникненні небезпеки для руху, не вжив заходів до своєчасного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду, унаслідок чого в районі перехрестя з вул. Янгеля, вчинив наїзд на

ОСОБА_7, яка переходила проїзну частину справа наліво відносно транспортного засобу винного.

У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо нього, застосувавши положення ст. 46 КК України, стверджуючи про незаконність рішень судів першої та апеляційної інстанції про відсутність у матеріалах провадження підстав для застосування зазначеної норми закону України про кримінальну відповідальність.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити на таких підставах.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Однак оскаржувані судові рішення не відповідають наведеним вимогам.

Так, відповідно до положень ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Як видно з матеріалів кримінального провадження кримінальне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_6 відноситься до злочинів невеликої тяжкості, при цьому винний відшкодував потерпілій завдану їй шкоду.

При цьому, потерпіла під час судового розгляду в суді першої інстанції неодноразово заявляла клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку з тим, що вони примирилися, останній відшкодував завдану їй шкоду, а також продовжує матеріально їй допомагати, оскільки її лікування є довгостроковим (що було встановлено у результаті прослуховування аудіозапису судового розгляду, зафіксованого на технічному носії інформації).

Проте, суд відмовив у задоволенні такого клопотання, мотивуючи своє рішення тим, що потерпіла неправильно розуміє факт примирення, оскільки вбачає в цьому відшкодування завданої шкоди.

Разом з тим, така позиція не узгоджується з положеннями закону України про кримінальну відповідальність, відповідно до яких примирення винного з потерпілим означає досягнення між ними угоди, у якій зафіксовано, що потерпілий замирився з винним, задоволений вжитими останнім заходами по відшкодуванню завданих збитків або усуненню заподіяної шкоди і внаслідок цього не заперечує проти звільнення винного від кримінальної відповідальності (чи просить про таке звільнення).

З огляду на наведені факти, які підтверджуються матеріалами провадження, та зазначені положення закону висновки суддів про відсутність факту примирення винного з потерпілим та відсутність підстав для застосування до ОСОБА_6 ст. 46 КК України є незаконними, унаслідок чого оскаржувані судові рішення належить скасувати, а

ОСОБА_6 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку з його примиренням з потерпілою.

При цьому, положеннями ч. 2 ст. 284 КПК України встановлено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

А згідно ст. 430 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Таким чином, з урахуванням наведених норм закону та з огляду на те, що винний примирився з потерпілою, про що свідчать матеріали провадження, а також заяви потерпілої, доданої до касаційної скарги засудженого, колегія суддів вважає за необхідне застосувати ст. 46 КК України та звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілою та закрити кримінальне провадження.

Керуючись статтями 430, 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2016 року щодо ОСОБА_6 скасувати та на підставі ст. 46 КК України звільнити останнього від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040030001096, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.