Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С., суддів: Романець Л.А., Широян Т.А., з участю прокурора Піх Ю.Г.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 11 лютого 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 січня 2013 року щодо нього.

Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 листопада 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Постановлено стягнути із ОСОБА_5 в доход Маріупольської міської ради 2126 грн 50 к. витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_6

Постановлено стягнути із ОСОБА_5 в доход держави судові витрати у сумі 6145 грн 50 к. за проведення експертиз.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності із ст. 81 КПК України 1960 року.

Як визнав встановленим суд, о 21 год 15 липня 2010 року, ОСОБА_5, керуючи технічно справним мопедом "Viper Legenda", без реєстраційного номера, об'ємом двигуна 49,9 см.куб, рухаючись по проїзній частині вул. Артема Жовтевого району м. Маріуполь з боку вул. Жовтневої у напрямку пр. Леніна при під'їзді до перехрестя з бульваром Шевченка, де рух регулюється знаками пріоритету, рухаючись по головній дорозі проявив неуважність та необережність, у порушення вимог п.п.10, 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , перед перестроюванням та зміною напрямку свого руху не впевнився, що це буде безпечним і не створить перепон чи небезпеки для інших учасників руху, а також будучи об'єктивно спроможним виявити перепону, не прийняв мір до зменшення швидкості у тому числі до повної зупинки транспортного засобу чи безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в результаті чого зіткнувся з автомобілем "Honda CR-V" реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_7, що рухався по бульвару Шевченка з боку вул. Торгової в напрямку пр. Металургів, в результаті чого пасажиру мопеда ОСОБА_6 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11 січня 2013 року, вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 листопада 2012 року щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, просить судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

При цьому зазначає, що його дії за ч.2 ст. 286 КК України кваліфіковано неправильно, у випадку, коли його вина у вчиненому буде доведена його дії слід кваліфікувати за ст. 291 КК України.

Також, вказує на однобічність, неповноту дізнання, досудового та судового слідства, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 377 КПК України 1960 року зміст ухвали апеляційного суду повинен відповідати вимогам вказаним у даній нормі закону.

Згідно з ч.2 ст. 377 КПК України 1960 року при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою. Тобто, в своїй ухвалі апеляційний повинен був проаналізувати усі доводи, зазначені в апеляції засудженого ОСОБА_5, зіставити їх з наявними у справі доказами та дати на кожен із них вичерпну відповідь.

На думку колегії суддів ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам вказаного Закону.

Допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження, винним себе не визнав та пояснив, що при складанні схеми ДТП він знаходився в шоковому стані, тому всі пояснення давав не точно, а приблизно, внаслідок чого на даний час із нею в частині вказівки місця зіткнення транспортних засобів не згоден, з висновками експертиз також, вважає, що відносно нього слід постановити виправдувальний вирок.

Як вбачається із матеріалів справи, до апеляційного суду засуджений ОСОБА_5 подав апеляцію, де вказував, що суд першої інстанції позбавив його можливості довести свою невинуватість, не прийняв як доказ висновок повторної експертизи, допустив однобічність, неповноту під час судового розгляду справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд, зазначаючи суть апеляції засудженого, не дав повністю відповідь на доводи, які в ній зазначені, таким чином, залишивши їх поза розглядом.

Зокрема, зазначаючи у рішенні суду першої інстанції про порушення засудженим вимог п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (1306-2001-п) , судом не враховано, що зміни до абзацу 47 цього пункту було внесено постановою КМУ № 1029 від 26 вересня 2011 року (1029-2011-п) , а подія мала місце 15 липня 2010 року.

Наведені обставини свідчать про грубе порушення вимог ст. 377 КПК України 1960 року, у зв'язку із чим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд у ході якого слід усунути вказані недоліки, перевірити доводи, викладені в апеляції, зокрема, щодо правильності кваліфікації дій засудженого, та за необхідності провести судове слідство, і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 січня 2013 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

З оригіналом згідно: суддя Романець Л.А.