Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

потерпілого ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні 11 лютого 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 22 серпня 2013 року.

Вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимостей, засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ст. 128 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

22 серпня 2013 року Апеляційний суд Хмельницької області за апеляціями прокурора та представника потерпілого вказаний вирок щодо ОСОБА_2 у частині призначення покарання та розв'язання цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 скасував і постановив свій вирок, за яким визнав ОСОБА_2 винуватим та призначив йому покарання: за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ст. 128 КК України - обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначив ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Збільшив суму стягнення із засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 по відшкодуванню моральної шкоди до 50 000 грн. (без урахування сплачених 20 000 грн.).

У решті вирок місцевого суду залишив без зміни.

ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 10 травня 2012 року на території гаражного кооперативу АДРЕСА_1 під час спільного розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_1 у ході суперечки з останнім наніс йому удар кулаком в голову, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Крім того, ОСОБА_2 у вищезазначені день та місце, під час продовження суперечки з ОСОБА_1, коли останній намагався нанести йому удар у відповідь, ударив потерпілого в груди, внаслідок чого потерпілий не втримався на ногах, упав спиною на землю, отримавши при цьому тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя в момент спричинення, заподіяні з необережності.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, не погоджуючись із вироком апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, просить його змінити, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що апеляційний суд вийшов за межі апеляції, оскільки їх доводи зводилися до перекваліфікації його дій і, як наслідок, призначення більш суворого покарання. Крім того, засуджений зазначає, що апеляційний суд не мотивував свого рішення щодо неможливості призначення йому покарання із застосуванням положення ст. 75 КК України.

На касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 представником потерпілого подано письмове заперечення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора із запереченнями проти неї, пояснення потерпілого, який підтримав скаргу засудженого, просив не позбавляти ОСОБА_2 волі та не враховувати заперечення його представника, оскільки жодних претензій до останнього він не має, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, які містили касаційна скарга та письмове заперечення, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинів та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121, ст. 128 КК України в касаційній скарзі засудженим не оспорюються.

Доводи засудженого ОСОБА_2 про порушення апеляційним судом вимог ч. 1 ст. 378 КПК України (1960) та невідповідність призначеного йому покарання вимогам закону внаслідок його суворості, то вони, на думку колегії суддів є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на певний строк та за ст. 128 КК України - обмеження волі, апеляційний суд, як убачається з мотивувальної частини вироку, врахував тяжкість вчинених злочинів, один з яких є тяжким злочином, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, а також дані про його особу, зокрема, те, що він раніше не судимий, визнав свою вину, розкаявся у вчиненні злочинів, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, надав потерпілому допомогу на місці вчинення злочинів, повністю відшкодував матеріальну шкоду та частково - моральну, має на утриманні неповнолітню дитину.

Разом із цим, колегія суддів приходить до висновку, що конкретні обставини справи, дані про особу засудженого - наявність на утриманні неповнолітньої дитини, відсутність судимостей, визнання вини, щире каяття, позитивні характеристики за місцем проживання та роботи, повне відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, думку потерпілого, який підтвердив повне відшкодування йому засудженим заподіяних збитків і просив не позбавляти ОСОБА_2 волі, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів та дають можливість застосувати до засудженого інститут звільнення від відбування покарання, відповідно до вимог статей 75- 76 КК України.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 22 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2 змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного апеляційним судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 в період іспитового строку без дозволу кримінально-виконавчої інспекції не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи, періодично з'являтися на реєстрацію.

У решті вирок апеляційного суду залишити без зміни.