Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Матієк Т.В., Широян Т.А.,

при секретарі Зінорук В.В.,

розглянувши в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Євпаторія АР Крим, який

проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями, постановленими щодо ОСОБА_1, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції в порушення вимог частин 3, 2 ст. 374 КПК України в мотивувальній частині вироку не сформулював обвинувачення, за яким визнав ОСОБА_1 винуватим, а у вступній не зазначив номер кримінального провадження. Посилається на те, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням положення ст. 75 КК України, в достатній мірі не врахував тяжкість злочину, обставини, мотив та спосіб його вчинення, а також те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, та безпідставно послався на перебування на його утриманні неповнолітньої дитини. Крім того, прокурор посилається на невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК України.

На касаційну скаргу прокурора захисником ОСОБА_2 подано письмове заперечення.

Вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 лютого 2013 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня 2013 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 19 червня 2012 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля входу на територію міського кладовища по вул. Ескадронній у м. Євпаторії АР Крим, в ході раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_3, умисно завдав один удар ножем у живіт потерпілій, спричинивши їй тяжких тілесних ушкоджень.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції послався на фактичні обставини кримінального правопорушення, які були встановлені органом досудового розслідування, із зазначенням доказів на підтвердження встановлених обставин та наслідків кримінального правопорушення, а тому, на думку колегії суддів, доводи касаційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції не сформулював обвинувачення, яке пред'явлено ОСОБА_1, є безпідставними.

Доводи касаційної скарги прокурора щодо порушення судом першої інстанції вимог ч. 2 ст. 374 КПК України та м'якості призначеного засудженому покарання також не заслуговують на увагу.

Зі вступної частини вироку щодо ОСОБА_1 убачається, що суд першої інстанції у верхньому правому куті вказав номер кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, врахував суспільну небезпеку та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та наявність обставин, які пом'якшують покарання - щире каяття, відшкодування шкоди потерпілій та усунення негативних наслідків вчиненого порушення, а також дані про його особу, зокрема те, що він за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, в силу ст. 89 КК України є особою, яка немає судимостей, має на утриманні неповнолітню дитину, працює.

На думку колегії суддів, рішення суду першої інстанції про призначення ОСОБА_1 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, та застосування положення ч. 1 ст. 75 КК України, є мотивованим, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Крім того, доводи щодо істотного порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, та відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.

Доводи касаційної скарги прокурора та матеріали кримінального провадження не містять вказівок на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 01 лютого 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.