Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні 11 лютого 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 25 квітня 2013 року.

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого 07 лютого 2012 року вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 ККУкраїни з іспитовим строком 2 роки, засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.

Відповідно до вимог ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за даним вирком приєднано невідбуту частину покарання за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2012 року й остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що не має судимостей, засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 25 квітня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 у порядку ст. 365 КПК України (1960) змінено.

Виключено з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку - повторність - за епізодом обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Перекваліфіковано дії ОСОБА_4 з ч. 2 ст. 187 на ч. 1 ст. 187 КК України та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

У решті вирок суду залишено без зміни.

Судові рішення щодо ОСОБА_4 в касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винуватими та засуджено за вчинення ними злочинів за таких обставин.

Так, 25 березня 2012 року ОСОБА_3 повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_4, з метою таємного викрадення чужого майна прибули на територію Киселівського льонозаводу по вул. Заводська, 1 в с. Киселівка Чернігівської області, звідки намагалися таємно викрасти брухт чорного металу на суму 121 грн., що належить ТОВ "АПП "Ресскі", але не довели свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані працівниками міліції на місці вчинення злочину.

Крім того, 27 березня 2012 року ОСОБА_3 повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_4, з метою вчинення крадіжки прибули на територію біля вагової вищезазначеного заводу, де намагалися викрасти майно ТОВ "АПП "Ресскі" на суму 220 грн., однак були помічені ОСОБА_5 Під час переслідування ОСОБА_3 з викраденим, останній застосував насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_5, та відкрито викрав майно, а ОСОБА_4, з метою доведення злочинного наміру до кінця, погрожуючи металевим предметом, схожим на лом, напав на останнього, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить скасувати постановлені щодо його підзахисного судові рішення через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, а справу направити на нове розслідування. Свої вимоги захисник мотивує тим, що місцевим судом не було повно досліджено всіх обставин, які мають суттєве значення для справи. Посилається на те, що вирок суду винесено без дотримання вимог статей 323, 334 КПК України (1960). Крім того, захисник зазначає про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України (1960).

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора із запереченнями проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_3 судові рішення через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Проте фактичні обставини справи, які були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України (1960) у касаційному порядку не підлягають.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України ґрунтуються на зібраних у справі доказах.

Зокрема, вони підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, а також даними, що містяться в протоколах оглядів місця події, речових доказів, виїмки та огляду, відтворення обстановки та обставин подій, очних ставок, а також іншими наведеними у вироку доказами.

Суд у відповідності до вимог ст. 67 КПК України (1960) оцінив докази у справі, та з дотриманням вимог статей 323, 333- 335 КПК України (1960) постановив вирок, належним чином умотивувавши своє рішення та дійшовши обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 186 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_3 місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкість вчинених ними злочинів, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також дані про його особу.

На думку колегії суддів, призначене засудженому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі з дотриманням вимог статей 70 та 71 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3, аналогічні викладеним у його касаційній скарзі, й обґрунтовано визнав їх безпідставними.

Перегляд справи в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960).

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, про що, зокрема, вказував захисник у касаційній скарзі, та які б давали підстави для зміни чи скасування судових рішень, судом касаційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 25 квітня 2013 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.