Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Міщенка С.М. суддів Пузиревського Є.Б., Шибко Л.В., за участю прокурора Саленка І.В.,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 11 лютого 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постанову Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 травня 2013 року.

Вироком Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 січня 2013 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах усіх форм власності, строком на 1 рік.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він з 1 серпня 2006 року займаючи посаду начальника управління капітального будівництва Алуштинської міської ради, являючись службовою особою наділеною організаційно - розпорядчими і адміністративно - господарськими функціями, 24 жовтня 2006 року, перебуваючи в будівлі Алуштинської міської ради, розташованої на пл. Радянській, 1 у м. Алушті, достовірно знаючи про те, що для реконструкції Алуштинської міської лікарні підприємством ЗАТ "Айсберг-Технолоджі" металопластикові вікна не поставлені, діючи умисно, підписав і скріпив печаткою управління капітального будівництва офіційний документ акт прийому-передачі від 24 жовтня 2006 року про отримання управлінням від ЗАТ "Айсберг-технолоджі" 54 металопластикових вікон, грошові кошти за які в сумі 100228 грн. 1 червня 2005 року були перераховані на розрахунковий рахунок ЗАТ "Айсберг-Технолоджі" відділом капітального будівництва Алуштинської міської ради.

28 січня 2013 року на вказаний вирок місцевого суду прокурором, який затвердив обвинувальний висновок - заступником прокурора Автономної Республіки Крим, подано апеляційну скаргу.

13 травня 2013 року постановою попереднього розгляду справи судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим відмовлено у прийнятті до розгляду апеляції заступника прокурора Автономної Республіки Крим, оскільки вимоги його апеляційної скарги виходили за межі обвинувачення, підтриманого прокурором в суді першої інстанції.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку із істотним порушенням кримінально - процесуального закону. При цьому посилається на те, що апеляційним судом безпідставно відмовлено у прийнятті апеляції.

У запереченнях на касаційну скаргу засуджений просить залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу прокурора, без задоволення, як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається зі змісту апеляційної скарги прокурора, він просив скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 винним за ч. 2 ст. 364; ч. 2 ст. 366 КК України.

Проте, як правильно зазначено апеляційним судом, з чим погоджується й колегія суддів касаційного суду, під час розгляду справи в місцевому суді, в судовому засіданні державним обвинувачем, відповідно до ст. 277 КПК України, обвинувачення ОСОБА_5 було змінено і постановою від 10 січня 2013 року дії останнього, перекваліфіковано з ч. 2 ст. 364; ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 366 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення, а тому подальший розгляд справи щодо ОСОБА_5 було продовжено в межах нового пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до вимог ст. 16-1 КПК України під час судового розгляду справи суд має бути диспозитивним, створювати необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків та здійснення наданих їм прав. При цьому, державне обвинувачення в суді здійснює прокурор.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що прокурор, під час розгляду справи в суді, своїм правом на подачу клопотання про направлення справи на додаткове розслідування не скористався та підтримав змінене обвинувачення.

Таким чином, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 275 КПК України, розглянув справу у межах обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_5 органом державного обвинувачення.

Крім того, враховуючи, що заступник прокурора Автономної Республіки Крим не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції, то відповідно до вимог п. 8 ст. 348 і ч. ч. 3, 4 ст. 384 КПК України при подачі апеляції він має оскаржити судове рішення в межах обвинувачення, підтриманого прокурором, що брав участь у розгляді цієї справи судом першої інстанції.

Таким чином, відмовляючи у прийнятті до розгляду апеляційної скарги прокурора, висновок апеляційного суду є законним та обґрунтованим, оскільки апеляційна скарга заступника прокурора Автономної Республіки Крим подана з вимогами, які виходили за межі обвинувачення, що були підтримані прокурором в місцевому суді.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали безумовні підстави для зміни чи скасування судового рішення, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України (1960), п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Постанову Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 травня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.