Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор'євої І.В., суддів: Єленіної Ж.М., Британчука В.В., за участю прокурора Сорокіної О.А., захисника ОСОБА_5,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 11 лютого 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілої ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2013 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, за ч. 1 ст. 115 КК України виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні зазначеного злочину.

Органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він 01 лютого 2008 року у період із 20.30 до 22.30 год. у стані алкогольного сп'яніння в коридорі квартири АДРЕСА_1 під час сварки зі своєю матір'ю ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, обхопивши ззаду рукою за шию і здавивши, чим заподіяв потерпілій перелам великого рогу під'язикової кістки. У результаті вказаних дій жінка втратила свідомість і впала на підлогу. Після цього ОСОБА_7 ножем завдав лежачій без свідомості ОСОБА_8 різаних поранень шиї, від яких вона померла.

Виправдовуючи ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України, суд мотивував це тим, що в ході судового розгляду за наслідками перевірки зібраних у справі доказів пред'явлене підсудному обвинувачення не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів, що доводять його участь у вчиненні інкримінованого злочину, ні органом досудового слідства, ні судом здобуто не було.

У касаційній скарзі з доповненнями до неї прокурор порушує питання про скасування судових рішень та про направлення справи на нове розслідування у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону й істотним порушенням кримінально-процесуального. Зазначає, що в ході судового слідства було виявлено ряд протиріч, неточностей та прогалин, які мають істотне значення для постановлення законного й обґрунтованого рішення суду. Однак, ні орган досудового слідства, ні суд першої інстанції при розгляді справи по суті, всупереч вимогам статей 323, 334 КПК України 1960 року не вжили необхідних заходів для встановлення фактичних обставин, за яких було вчинено вбивство ОСОБА_8, належним чином не перевірили всіх можливих версій цього злочину.

У касаційній скарзі потерпіла посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи щодо ОСОБА_7 на новий судовий розгляд. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на те, що рішення суду про виправдання ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства є безпідставним. Вважає, що в матеріалах кримінальної справи є достатньо доказів, які підтверджують його винність в інкримінованому злочині. Також скаржниця вказує на те, що суд не прийняв рішення про направлення справи прокурору для організації додаткового розслідування й неправильно вирішив питання про речові докази.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання доводів, викладених у касаційних скаргах, захисника виправданого ОСОБА_7 про залишення судових рішень без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають до часткового задоволення на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року підставами для скасування в касаційному порядку виправдувального вироку може бути істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону або неправильне застосування кримінального, а обставини, які відносяться до таких підстав, передбачені статтями 370, 371 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, як зазначено у ст. 370 КПК України 1960 року, є такі порушення, що перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, а в частині другій цієї статті зазначено конкретні обставини, які відносяться до таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 22 КПК України 1960 року особа, яка провадить дізнання і досудове слідство, зобов'язана вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а суд, дотримуючись цих же принципів, оцінити зібрані докази в їх сукупності і згідно з вимогами статей 323 і 324 КПК України 1960 року постановити законний і обґрунтований вирок.

Відповідно до ст. 323 КПК України 1960 року як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують підсудного, проаналізувати їх та дати оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених ст. 324 КПК України 1960 року.

Проте в цій справі вказаних вимог закону не було дотримано повною мірою як під час досудового слідства, так і судами при постановленні судових рішень.

Так, під час огляду місця події на трупі ОСОБА_8 було виявлено рушник білого кольору; разом із тим, під час досудового слідства не було проведено слідчих дій для встановлення походження цього предмета, та можливості експертним шляхом виявлення будь-яких слідів злочину.

З місця події органом досудового слідства було вилучено мікрооб'єкти з одягу трупа, однак дані про проведення експертних досліджень щодо цих об'єктів у матеріалах справи відсутні.

Також із місця події на фрагменті підлоги було вилучено слід взуття, який згідно з висновком трасологічної експертизи не залишено взуттям ОСОБА_7 Проте жодних слідчих дій для встановлення особи, яка залишила цей слід, не проведено.

За висновками судово-медичної експертизи від 17 квітня 2008 року № 858 у загиблої виявлено перелами ребер, котрі утворились у результаті стискання грудної клітини, причому посмертно. Ці фактичні дані залишися поза увагою слідчих органів. Обставини, за яких ОСОБА_8 було завдано вказаних тілесних ушкоджень, належним чином не з'ясовано.

Крім того, згідно з протоколом огляду місця події, показаннями експертів, які брали участь в огляді місця події, на трупі ОСОБА_8 було виявлено свіжий крововилив в області лівого очного яблука розмірами 1-1,5 см, який міг утворитися при ударі або при натисканні на око тупим предметом. Проте таке обвинувачення ОСОБА_7 не пред'являлося. Під час досудового слідства ці обставини не було з'ясовано.

Також на досудовому слідстві ОСОБА_7, будучи допитаним як обвинувачений, показав, що після убивства матері він по дорозі до місця роботи своєї дружини заходив у кафе і перебував там певний час. Цієї версії орган досудового слідства належним чином не перевірив.

За матеріалами кримінальної справи під час огляду місця події було вилучено два чоловічих светри, штани, печатки на пару шкарпеток, які постановою слідчого від 21 квітня 2008 року визнано речовими доказами у справі (т. 3, а. с. 109). Однак орган досудового слідства відповідних експертних досліджень щодо цих речових доказів не провів і висновків не зробив, внаслідок чого залишились не з'ясованими важливі обставини справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час провадження досудового слідства всупереч вимогам статей 22, 64 КПК України 1960 року були поверхово досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

При цьому висновок суду про недоведеність участі ОСОБА_7 у вчиненні злочину є передчасним, а висновок про те, що можливості усунення неповноти досудового слідства вичерпано - необґрунтованим.

Неповнота досудового слідства з урахуванням особливостей судового розгляду не може бути усунута в судовому засіданні, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на нове розслідування.

Апеляційний суд при розгляді даної справи на допущені порушення уваги не звернув, а тому підлягає скасуванню не тільки вирок суду першої інстанції, але й ухвала суду апеляційної інстанції.

Під час нового розслідування необхідно всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, виконати необхідні й інші слідчі дії, необхідність у проведенні яких може виникнути з метою з'ясування дійсних обставин справи, дати правильну оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, а також перевірити решту наведених у скаргах доводів, перевірити версію про можливу причетність до вбивства ОСОБА_8 й інших осіб та з урахуванням зібраних і належно оцінених доказів прийняти у справі законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) України, колегія суддів

Касаційні скарги прокурора та потерпілої задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2013 року щодо ОСОБА_7 скасувати, і справу направити на нове розслідування.