Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Крижановського В.Я., Слинька С.С.,

за участю прокурора Шевченко О.О.,

розглянула в судовому засіданні 06 лютого 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Новотроїцького районного суду Херсонської області від 12 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 21 травня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

в силу ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки;

- за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробування з іспитовим строком тривалістю два роки, з покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком суду стягнуто з засудженого на користь потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 витрати по оплаті послуг захисника; судові витрати за проведення комісійної судово-медичної експертизи в дохід держави. Цивільний позов потерпілих залишено без руху. Вирішено долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 21 травня 2013 року апеляцію засудженого залишено без задоволення; апеляцію потерпілої ОСОБА_3 задоволено частково: вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову потерпілих скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 05 липня 2010 року о 17:30, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на подвір'ї домоволодіння потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 по АДРЕСА_1, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних відносин, наніс ОСОБА_2 декілька ударів рукою в область голови, чим спричинив тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Крім того, продовжуючи свої злочинні дії, в той же час, знаходячись там само, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних відносин, наніс потерпілій ОСОБА_3, яка намагалась припинити виниклий конфлікт, удар рукою в область голови, чим спричинив їй легких тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі засуджений просить про скасування постановлених щодо нього судових рішень із направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, заперечивши при цьому встановлені судом фактичні обставини справи, вважає проведене досудове та судове слідство неповно та необ'єктивно, а винність у скоєнні злочину - недоведеною.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого та просила в порядку ст. 409 КПК України 1960 року рекомендувати апеляційному суду внести виправлення в своє рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України 1960 року при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України 1960 року.

Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Як вбачається із змісту касаційної скарги засудженого, останній фактично посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та вказує на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Висновки суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується сукупністю зібраних у справі, перевірених у судовому засіданні та наведених у вироку доказах.

За встановлених судами обставин дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 125 КК України кваліфіковані правильно.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, усі доводи засудженого, викладені ним в апеляції, аналогічні й тим, що наведені в касаційній скарзі, були всебічно розглянуті апеляційним судом, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не встановлено, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу засудженого задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Апеляційного суду Херсонської області постановлена 21 травня "2013 року", натомість в ухвалі вказана дата постановлення як "2012 року", у зв'язку з чим колегія суддів вважає рекомендувати апеляційному суду в порядку ст. 409 КПК України 1960 року внести виправлення в своє рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Новотроїцького районного суду Херсонської області від 12 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 21 травня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 - без задоволення.

В порядку ст. 409 КПК України 1960 року рекомендувати Апеляційному суду Херсонської області внести зміни в частині зазначення дати постановлення ухвали.