Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Крижановського В.Я., Слинька С.С.,

за участю прокурора Шевченко О.О.,

захисника ОСОБА_4,

розглянула в судовому засіданні 06 лютого 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ст. 76 КК України.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2013 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 08 липня 2008 року о 21-ій годині, знаходячись в ресторані по вул. Ярославів Вал, 11 в м. Києві, працюючи на посаді заступника голови Федерації професійних спілок України та будучи обраним Головою Наглядової ради ЗАТ "Укрпрофздравниця", діючи умисно, з метою заволодіння чужим майном, ввів в оману потерпілого громадянина Італії ОСОБА_3 про можливість сприяння в укладенні інвестиційного договору про спільне використання ДП "Санаторій "Верховина" та шляхом обману заволодів грошовими коштами останнього на суму 50 тисяч доларів США, що за курсом НБУ становило 242 005 грн, що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто є особливо великим розміром.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме статті 75, що призвело до призначення покарання невідповідного ступеню тяжкості скоєного та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що суд безпідставно визнав як обставину, яка пом'якшує покарання засудженому, стан його здоров'я, що не перешкодило останньому скоїти злочин. Крім того, вказав на порушення апеляційним судом при постановленні ухвали вимог ст. 377 КПК України 1960 року, оскільки в апеляції прокурора ставилось питання про призначення покарання без застосування положень ст. 75 КК України і постановлення вироку, натомість вказана апеляція прокурора залишена без задоволення без належного мотивування прийнятого рішення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримала касаційну скаргу частково в частині невідповідності призначеного покарання із направленням матеріалів справи на новий апеляційний розгляд, пояснення захисника, яка просила касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, у касаційній скарзі не заперечуються, так само як і кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 190 КК України.

Що стосується доводів прокурора про незаконність постановлених щодо ОСОБА_2 судових рішень у частині звільнення від відбування покарання з випробуванням, то вони є непереконливими.

Так, мотивуючи своє рішення про можливість та доцільність застосування положень статей 75, 76 КК України, суд урахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який раніш не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно - неодноразово нагороджувався почесними грамотами, державними нагородами, є пенсіонер за віком, має ряд хронічних захворювань, є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, має на утриманні непрацездатну матір, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставину, яка пом'якшує покарання, суд визнав щире каяття. Обставини, які обтяжували б покарання ОСОБА_2, відсутні.

Аналогічні доводи щодо м'якості призначеного засудженому покарання із застосуванням положень статей 75, 76 КК України були наведені в апеляції прокурора, перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.

З урахуванням сукупності перелічених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України є мотивованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не встановлено, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 392 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.