Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Крижановського В.Я., Слинька С.С.,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

розглянула в судовому засіданні 06 лютого 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

судимого вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 05 грудня 2012 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України,

засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2013 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 10 травня 2012 року біля 15-ї години, знаходячись за місцем тимчасового проживання в АДРЕСА_1, діючи умисно, з корисливих спонукань, скориставшись відсутністю господарів вдома, таємно викрав пральну машинку. Після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 1 645,87 грн.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 із направленням справи на новий судовий розгляд через невідповідність призначеного покарання особі засудженого та тяжкості скоєного внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу частково, просив скасувати ухвали апеляційного суду із направленням справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Винність ОСОБА_1 у вчинені злочину, за який його засуджено, підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, які належно досліджені, правильно оцінені судом та обґрунтовано покладені в основу вироку, що по суті в касаційній скарзі не заперечується.

Кваліфікація злочинних дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України є правильною і також не оскаржується.

Покарання призначене судом засудженому ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 65 КК України є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів.

Судом при призначенні покарання були повною мірою враховані тяжкість скоєного злочину, обставини, які пом'якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, дані про особу засудженого ОСОБА_1 - за місцем проживання характеризується позитивно, пенсіонер, інвалід ІІ групи (ампутована нога вище коліна), перебуває на "Д" обліку в Кіровоградському обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, доводи прокурора, викладені ними в апеляції, щодо м'якості покарання - аналогічні й тим, що наведені в касаційній скарзі, були всебічно розглянуті апеляційним судом, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов правильного висновку із врахуванням всіх обставин справи, даних про особу засудженого, обставин, які пом'якшують покарання, можливості виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не встановлено, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, попереднім вироком суду ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із звільненням від його відбування з випробуванням, цим вироком засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_1 визначено у виді позбавлення волі на строк 3 роки, натомість вказано, що остаточне покарання визначено "шляхом часткового складання" замість фактично застосованого принципу "поглинення", у зв'язку з чим судові рішення в цій частині, що не погіршує становище засудженого, підлягають зміні в порядку ст. 395 КПК України 1960 року.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

В порядку ст. 395 КПК України 1960 року вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2013 року щодо ОСОБА_1 змінити, вважати остаточне покарання ОСОБА_1 визначене на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів "шляхом поглинення" замість вказаного принципу "шляхом часткового складання".

В решті судові рішення залишити без зміни.