Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф. суддів Швеця В.А., Бех М.О. за участю прокурора засудженого захисника Саленка І.В. ОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 06 лютого 2014 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 грудня 2011 року щодо нього.

Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20.05.2002 року за ч. 3 ст. 185 КК України (в редакції 2001 року) до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, заміненого постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22.12.2004 року на позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого умовно-достроково 26.01.2007 року на невідбутий строк покарання 11 місяців 9 днів,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Вирішено питання речових доказів по справі.

Зазначеним вироком суду також засуджено ОСОБА_7, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не переглядаються.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08 грудня 2011 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він, 03 червня 2010 року о 02 годині перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в будинку АДРЕСА_1, з метою заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 напав на ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і, застосувавши до них насильство, небезпечне для життя та здоров'я, внаслідок якого ОСОБА_8 було заподіяно легкі тілесні ушкодження які спричинили короткочасний розлад здоров'я, заволоділи майном останнього на загальну суму 6747 гривень 48 копійок.

У касаційній скарзі, за її змістом, засуджений ОСОБА_5, просить судові рішення змінити, перекваліфікувавши його дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 187 КК України та призначивши покарання, передбачене санкцією зазначеної статті із застосуванням ст. 69 КК України, з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону. Не погоджується з фактичними обставинами справи, встановленими судами та вказує на неповноту та однобічність досудового і судового слідства. Зазначає, що справу в суді першої інстанції, на його думку, розглянуто з порушенням принципів змагальності і диспозитивності, оскільки в суді першої інстанції не були допитані потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_10, в зв'язку з чим він був позбавлений права ставити їм свої питання. Вказує, що між ним та ОСОБА_7 не було попередньої змови на вчинення розбою, в зв'язку з чим, суд необґрунтовано прийшов до висновку про необхідність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 187 КК України.

Крім того, не погоджується з призначеним йому покаранням та вважає, що при обранні його виду та розміру, суд не врахував всіх даних про його особу, стан здоров'я, а також те, що він має на утримані матір, яка є інвалідом другої групи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисника на підтримання касаційних вимог, думку прокурора, який вважав, що судові рішення слід залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В скарзі засуджений не погоджується з кваліфікацією його дій, вважаючи, що їх необхідно перекваліфікувати з ч. 2 на ч. 1 ст. 187 КК України проте, обґрунтовуючи зазначені вимоги, ОСОБА_5 оспорює фактичні обставини справи, вказує на однобічність і неповноту досудового і судового слідства, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, не віднесена.

Тому колегія суддів при розгляді справи за касаційною скаргою засудженого на вирок суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанції, постановлену щодо цього вироку, виходить із фактичних обставин, установлених рішеннями цих судів.

Аналіз зібраних по справі доказів дає підстави касаційному суду зробити висновок про правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 187 КК України.

Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні розбою за попередньою змовою групою осіб суд першої інстанції послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, досліджені в судовому засіданні, належно оцінені і є обґрунтованими.

Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував показаннями потерпілих: ОСОБА_8, ОСОБА_9 свідка ОСОБА_10, даних ними в судовому засіданні; даними протоколів огляду місця події та фототаблиці до нього, пред'явлення предметів для впізнавання, очної ставки, відтворення обстановки та обставин подій; явкою з повинною засудженого; висновком товарознавчої експертизи про вартість викраденого майна; актами амбулаторних судово-психологічних експертиз № 544, № 545; висновком експерта № 382.

Сукупність наведених у вироку доказів, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 187 КК України.

Матеріалами кримінальної справи не підтверджуються доводи засудженого про те, що в суді першої інстанції не були допитані потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_10, оскільки зазначені особи разом із ОСОБА_5 були присутні при розгляді кримінальної справи (т. 1 а.с. 263, 271).

Колегія суддів звертає увагу на те, що доводи касаційної скарги засудженого є аналогічними доводам, викладеним у його апеляційній скарзі, на які судом апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року, дано вичерпні та вмотивовані відповіді, з якими погоджується і суд касаційної інстанції.

Призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, адже судом було враховано наявні у матеріалах справи відомості про його особу, обставину, що обтяжує покарання і відсутність обставин, що пом'якшують покарання. Переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_5 більш м'якого покарання із застосування ст. 69 КК України у касаційній скарзі не наведено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року підстави для скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 відсутні.

Істотних порушень судами вимог кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року та п. п. 11, 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.