Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф. суддів Швеця В.А., Бех М.О. за участю прокурора засудженого Піх Ю.Г. ОСОБА_5

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 06 лютого 2014 року справу за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2013 року щодо ОСОБА_5

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2013 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 вересня 2009 року за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років,

засуджено:

за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без конфіскації майна, що є його власністю;

за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без конфіскації майна, що є його власністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 вересня 2009 року остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць без конфіскації майна, що є його власністю.

На підставі ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_5 у строк відбутого покарання термін тримання його під вартою з 27.06.2009 року по 23.04.2013 року і визначено термін покарання рахувати з 24.04.2013 року.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, 22 вересня 2006 року о 23 годині, в м. Новокузнецька, Кемеровської області, Російської Федерації в Центральному районі, з метою заволодіння майном ОСОБА_6, напав на останнього та застосовуючи до нього насильство, небезпечне для життя потерпілого в результаті чого заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер, заволодів належним ОСОБА_6 майном, на загальну суму 2068 гривень.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи правильності кваліфікації дій та доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, просить скасувати вирок суду щодо останнього з підстав неправильного застосування кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. В обґрунтування зазначеного вказує, що судом, при призначенні засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, на його думку, не в повній мірі враховано характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину та дані про його особу. Не погоджується з визнанням судом обставинами, що пом'якшують покарання - щире каяття, позитивну характеристику засудженого та утримання ним матері пенсійного віку. Також вказує, що суд вирішуючи питання про призначення ОСОБА_5 покарання у відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України, керуючись ст. 72 КК України, безпідставно зарахував термін тримання засудженого під вартою за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.09.2009 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав наведені ним у запереченнях на касаційну скаргу доводи щодо відсутності, на його думку, підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, врахувавши позицію прокурора на підтримання касаційних вимог, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги і заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи прокурора про безпідставність зарахування судом в строк відбуття покарання відповідно до ст. 72 КК України терміну тримання під вартою ОСОБА_5 за іншим вироком відносно нього колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки ч. 2 ст. 338 КПК України 1960 року визначено можливість зарахування строку перебування під вартою в строк відбуття покарання коли підсудний до винесення вироку тримався під вартою в цій справі. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 у даній кримінальній справі запобіжний захід у виді тримання під вартою обрано постановою від 18.06.2010 року. Отже рішення суду про зарахування в строк відбуття покарання засудженому тримання його під вартою з 27.06.2009 року є передчасним.

Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_5 ці вимоги закону врахував не в повній мірі та врахувавши те, що засуджений повністю визнав вину у скоєному, за місцем проживання характеризується позитивно, на час вчинення ним злочину (у 2006 році), був не судимий, має на утриманні матір пенсійного віку та поганий стан здоров'я, дійшов передчасного висновку про наявність достатніх підстав для призначення йому покарання нижче від найнижчої межі.

Колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у суду не було достатніх на те підстав, оскільки враховуючи дані про особу засудженого, який з часу вчинення інкримінованих йому злочинів, вже двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, а також конкретні обставини вчинення інкримінованих йому діянь, покарання нижче від найнижчої межі санкцій ст. ст. 121 та 187 КК України не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого та не сприятиме його виправленню і запобіганню вчиненню нових злочинів.

За таких обставин, вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого суд, врахувавши все наведене в ухвалі, має прийняти законне і обґрунтоване рішення, призначивши ОСОБА_5 покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Керуючись ст.ст. 394 - 398 КПК України 1960 року та п. п. 11, 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів,

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2013 року щодо ОСОБА_5 скасувати і справу направити на новий судовий розгляд.