Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В. І.,

суддів: Лагнюка М. М., Франтовської Т. І.,

розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні № 12015230140001676 в суді апеляційної інстанції на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 03 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 27 липня 2016 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1., такого, що не має судимості,

засуджено за ст. 336 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та покладено наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; періодично з'являтися для реєстрації в органах кримінально-виконавчої інспекції.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він являючись військовозобов'язаною особою, будучи достовірно обізнаним про проведення на території України часткової мобілізації до Збройних Сил України, яка була оголошена Указом Президента України № 15/2015 від 14.01.2015 року (15/2015) та відповідно довідки військово-лікарської комісії від 03.08.2015 року № 1859 визнаним придатним до військової служби за мобілізацією, 03.08.2015 року отримав повістку з роз'ясненням та вимогою прибуття 06.08.2015 року до Генічеського районного військового комісаріату, яка вручалася йому особисто, підтвердженням чого є його підпис на відривному корінці від повістки, не прибув до Генічеського районного військового комісаріату на встановлену дату, чим своїми діями порушив вимоги ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та порядок комплектування Збройних Сил України.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 03 жовтня 2016 року вирок районного суду щодо ОСОБА_1за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Херсонської області Циганка С. В. залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та правильності кваліфікації його дій, вважає, що ухвала апеляційного суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність допущене судом апеляційної інстанції та невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі внаслідок м'якості.

Разом з цим, зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без змін у зв'язку з чим оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання прокурором порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Суд касаційної інстанції, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, за обставин, зазначених у вироку, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості є не обґрунтованими.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Мотивуючи своє рішення про призначення ОСОБА_1 за ст. 336 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, а також про звільнення його на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням, суд в повній мірі врахував тяжкість вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості відповідно до ст. 12 КК України, дані про особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, не має судимості, пом'якшуючі покарання обставини - визнання вини, щире каяття, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

З огляду на це суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та покладенням певних обов'язків передбачених ст. 76 КК України. Вирок суду в частині обґрунтування звільнення від відбування покарання відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК Украйни відповідає вимогам ст. ст. 50, 65, 66 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав вважати його явно несправедливим через м'якість колегія суддів не вбачає. Відсутні такі підстави і в касаційній скарзі прокурора.

Переглядаючи вирок за апеляцією прокурора, доводи якої щодо м'якості призначеного покарання внаслідок застосування ст. 75 КК України аналогічні доводам касаційної скарги ОСОБА_2, навівши в ухвалі докладні мотиви й підстави визнання апеляційної скарги необґрунтованою, апеляційний суд правильно залишив вирок районного суду щодо ОСОБА_1 без змін.

Розгляд справи у судді апеляційної інстанції проводився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали цього суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, вона є належним чином вмотивованою та обґрунтованою, з чим погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для зміни або скасування судового рішення у касаційній скарзі прокурора не наведено.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали апеляційного суду з мотивів зазначених у касаційній скарзі прокурора, а тому вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 03 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_1

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення йоскарженню не підлягає.