Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Швеця В.А. суддів Пойди М.Ф., Бех М.О. при секретарі Гладкіх Л.М.

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012170110000266, за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Дачне, Біляївського району, Одеської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Вергізової А.О.

Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2013 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Залишено без розгляду цивільний позов, вирішено питання судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2013 року вирок суду першої інстанції змінено. На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування кримінального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

При цьому зазначає, що апеляційний суд, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, не врахував належним чином ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та суспільну небезпечність, а також те, що засуджений вчинив його у стані алкогольного сп'яніння, що судом визнано обставиною, що обтяжує покарання, дані про особу ОСОБА_5, який неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, незадовільно характеризується за місцем проживання, не відшкодував заподіяну шкоду в повному об'ємі. Крім того, суд не поклав на засудженого жодних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України при застосуванні ст. 75 КК України та таким чином, на думку прокурора, порушив вимоги порядку та умов звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 року, о 20 годині, керуючи у стані алкогольного сп'яніння автомобілем "Toyota Rav-4", д.н.з НОМЕР_1 рухаючись по вул. Ленінградське шосе, у напрямку вул. Хімічної, в м. Одеса, порушивши п. п. 2.9, 2.3 б, 11.4, 12.1, 12.3, 12.4, 34 та 1.2 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, в результаті чого потерпілий отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України та доведеність його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення у касаційній скарзі не оспорюються.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Воно відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки при обранні його виду та розміру судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок суду першої інстанції та приймаючи рішення про застосування ст. 75 КК України щодо ОСОБА_5 дійшов передчасного висновку про наявність достатніх підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням необхідно враховувати не тільки дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують покарання і свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання, а й ступінь тяжкості вчиненого злочину, виходячи з особливостей та обставин його вчинення.

Апеляційний суд, застосовуючи до засудженого положення ст. 75 КК України, визнав обставинами, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяної потерпілій шкоди, а також притягнення до кримінальної відповідальності вперше. Крім того, врахував позитивні характеристики ОСОБА_5, які надійшли від сільської територіальної громади та релігійної громади Свято-Покровської церкви с. Дачне, де він працює на посаді директора, а також позицію потерпілої, яка претензій до нього не має та вважає, що він щиро розкаявся у скоєному, в зв'язку з чим просила не позбавляти його волі, відсутність притягнень до кримінальної та адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту та охарактеризував поведінку засудженого з моменту скоєння кримінального правопорушення, яка характеризується визнанням вини та щирим каяттям. Все наведене, на думку колегії суддів апеляційного суду дало достатньо підстав для звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Між тим, з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може та вважає, що з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме грубе порушення Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , скоєне ним у стані сильного алкогольного сп'яніння, про що свідчить акт медичного огляду від 17.09.2012 року (а.п. 39), у даному конкретному випадку, застосування до ОСОБА_5 ст. 75 КК України слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Наявність позитивних характеристик за місцем роботи та відсутність притягнень до кримінальної та адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту є обставинами, що характеризують засудженого, як особистість, а не знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та не дають підстави вважати можливим його виправлення без відбування покарання.

За таких обставин, застосування апеляційним судом щодо ОСОБА_5 ст. 75 КК України колегія суддів не може визнати обґрунтованим, в зв'язку з чим ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а провадження направленню на новий розгляд в суд апеляційної інстанції, під час якого необхідно також врахувати інші доводи касаційної скарги прокурора та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 433, 434, 436 - 438 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2013 року щодо ОСОБА_5 - скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ухвала суду касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.