Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів Дембовського С.Г., Колесниченка В.М.,

за участю прокурора Сорокіної О.А.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 06 лютого 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2013 року.

Зазначеним вироком із урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2013 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

На підставі статей 49, 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у зв'язку з закінченням строку давності.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 26 вересня 2006 року близько 18 год 30 хв, перебуваючи біля домоволодіння № 122 по вул. Калініна смт Червоногригорівка Нікопольського району Дніпропетровської області в процесі сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно наніс ОСОБА_2 декілька ударів кулаком в голову і лице, спричинивши середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує, що кримінальна справа щодо нього порушена без наявності до того підстав. Указує на те, що в матеріалах справи наявні докази відповідно до яких середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_2 були спричинені невідомими особами під час заволодіння грошима потерпілого. Посилається на суперечність доказів, які підтверджують, що тілесні ушкодження, виявлені у потерпілого, відносяться до категорії середньої тяжкості. Зазначає про те, що він не спричиняв потерпілому тілесних ушкоджень, а навпаки ОСОБА_2 побив його. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а провадження по справі закрити.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Сорокіну О.А., яка просила касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у спричиненні середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_2, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 даних на досудовому слідстві у тому числі при проведенні очної ставки між ними, та в суді.

Указані особи послідовно та незмінно зазначали, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26 вересня 2006 року відбулася бійка в процесі якої засуджений наносив удари в голову і лице потерпілому.

Наступного дня потерпілий заявив про вчинення щодо нього злочину ОСОБА_1, якого просив притягнути до кримінальної відповідальності.

При цьому на досудовому слідстві та в суді потерпілий послідовно та незмінно зазначав, що тілесні ушкодження були спричинені йому саме ОСОБА_1, який побив його 26 вересня 2006 року. Одночасно в суді потерпілий пояснив чому при проведенні перевірки нещасного випадку, яка проводилася за місцем його роботи, він повідомив, що був побитий невідомими особами при заволодінні його коштами.

Місцевий суд ретельно перевірив показання потерпілого і встановив що ОСОБА_2 указував на такі обставини з суб'єктивних причин, а саме з метою прискорення отримання коштів за листком непрацездатності.

Одночасно суд правильно визнав, що пояснення ОСОБА_2, надані комісії по розслідуванню невиробничих травм ВАТ "НЗФ", не відповідають дійсності, та суперечать доказам, зібраними органами досудового слідства, які узгоджуються між собою.

Та обставина, що внаслідок побиття ОСОБА_1 ОСОБА_2 останньому були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, підтверджується даними науково обґрунтованого, повного, ясного висновку судово-медичної експертизи № 20 від 16 січня 2007 року.

Те, що при проведенні первинного обстеження у ОСОБА_2 лікарем не було виявлено закритого перелому суглобного відростку нижньої щелепи з правого боку не спростовує висновків судово-медичної експертизи про виявлення у потерпілого середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

З доказів, досліджених судом, у тому числі медичної документації ОСОБА_2 і показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 дійсно вбачається, що при проведення первинного обстеження у потерпілого не було виявлено закритого перелому, проте цей діагноз був уточнений при проведенні подальшого медичного обстеження у тому числі з застосуванням високотехнологічної медичної техніки.

На дослідження експерту, який був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, була надана вся медична документація потерпілого. Експерт прийшов до висновку про те, що ОСОБА_2 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження і його висновок у колегія суддів вважає правильним.

За таких обставин, твердження ОСОБА_1 про те, що він не спричиняв ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження є голослівними.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили судам постановити законні та обґрунтовані судові рішення, не встановлено.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу повно та всебічно і виніс ухвалу, зміст якої відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року. При цьому Апеляційний суд Дніпропетровської області правильно змінив вирок щодо ОСОБА_1, звільнивши його від відбування покарання на підставі статей 49, 75 КК України.

Твердження ОСОБА_1 про недотримання порядку порушення кримінальної справи щодо нього безпідставні, оскільки постанова про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КК України була винесена уповноваженою на те особою за наявності до того приводів і підстав.

При цьому в матеріалах справи відсутня інформація про оскарження ОСОБА_1 постанови ДІМ СДІМ Нікопольського МВ УМВС України в Дніпропетровській області від 09 червня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ч.1 ст. 122, ст. 125, ч.1 ст. 296 КК України щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за відсутністю в їх діях складу злочину.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів,

вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.