Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів:

Вільгушинського М.Й., Слинька С.С., Дембовського С.Г.,

при секретарі Гладкіх Л.М., розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 2012220140000504, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у судовому провадженні суду першої інстанції, на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 серпня 2013 року щодо

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, якого визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Сорокіної О.А.,

у касаційні скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 і призначення нового розгляду в суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає про те, що суд усупереч вимогам ст. 374 КПК України у вироку не указав формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення. Вважає, що в ухвалі апеляційного суду всупереч вимогам ст. 419 КПК України не зазначено підстав визнання апеляційної скарги прокурора необґрунтованою.

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 квітня 2013 року щодо ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3400 грн. із позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 серпня 2013 року вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 квітня 2013 року щодо ОСОБА_5 змінено: виключено з мотивувальної частини вироку слова "відповідно обвинувального акту" та посилання на покази потерпілого ОСОБА_6, з резолютивної частини - призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати всіма видами транспортних засобів.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Сорокіної О.А., яка підтримала касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні суду першої інстанції, та просила її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом ухвалено визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого за ч.1 ст. 286 КК України, за таких обставин.

02 грудня 2012 року близько 00 год 30хв, ОСОБА_5, будучи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем "ВАЗ 2101", № НОМЕР_1," порушив п.п. 1.5, 2.1а, 2.9а, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) : керував автомобілем без посвідчення на право керування; рухаючись по вул. Тімірязєва, у м. Харкові, в бік вул.Луначарського, зі швидкістю 80 км/год., не впорався з управлінням допустив перекидання автомобіля і зіткнення з деревом, внаслідок чого пасажиру автомобіля ОСОБА_6 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Відповідно до ч.2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, правильність кваліфікації його дій та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого у касаційній скарзі прокурора не заперечується.

З матеріалів провадження убачається, що суд самостійно з'ясував обставини справи, перевірив їх доказами, і, визнавши ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, ухвалив обвинувальний вирок.

Ці обставини прокурором також не заперечуються.

При цьому місцевий суд, визнаючи ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, у мотивувальній частині вироку, окрім іншого, зазначив формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення.

Те, що суд указав, що обставини вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення встановлені судом "відповідно до обвинувального акту" є помилкою, яка була виправлена судом апеляційної інстанції і не тягне скасування вироку по справі, який відповідає вимогам ст. 374 КПК України, оскільки містить вступну, мотивувальну та резолютивну частину, які викладені відповідно до норм кримінального процесуального закону.

При цьому місцевим судом правильно указано частину та статтю КК України (2341-14) , що передбачає відповідальність за злочин, винним у вчиненні якого визнано ОСОБА_5

Одночасно, ретельно перевіривши доводи прокурора, аналогічні тим, що викладені у його касаційній скарзі, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав вичерпні та вмотивовані відповіді на них. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зміни мотивувальної частини вироку і виключення посилання суду на показання потерпілого ОСОБА_6, як таких, що не перевірялися місцевим судом, та виключення як зайвих слів "відповідно до обвинувального акту". Законно суд апеляційної інстанції також виключив із резолютивної частини вироку рішення про призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати всіма видами транспортних засобів, оскільки обвинувачений такого права на момент вчинення злочину не мав.

З цими висновками погоджується також суд касаційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляції прокурора ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були б безумовною підставою для скасування судових рішень не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора немає.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу місцевого суду на описку, допущену в установчій частині вироку.

Так, з матеріалів провадження убачається, що 07 березня 2013 року до місцевого суду надійшли обвинувальний акт кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012220140000504, реєстр матеріалів досудового розслідування та розписка підозрюваного про отримання копій цих документів.

12 березня 2013 року проведено підготовче судове засідання і справа призначена до судового розгляду на 01 квітня 2013 року.

В цей день відбувся судовий розгляд справи щодо ОСОБА_5 і ухвалено обвинувальний вирок щодо нього.

Разом з тим, у установчій частині вироку, суд допустив описку, указавши на те, що вирок щодо ОСОБА_5 ухвалено в підготовчому судовому засіданні. Зазначена описка місцевого суду може бути виправлена у порядку ст. 379 КПК України.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів,

залишити вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 серпня 2013 року щодо ОСОБА_5 без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні суду першої інстанції, - без задоволення.

Рекомендувати Жовтневому районному суду м. Харкова у порядку ст. 379 КПК України виправити описку, допущену в установчій частині вироку щодо ОСОБА_5, при вказівці на стадію провадження, на якій ухвалено вирок.

ухвала суду касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.