5-214к14 Про скоєння працівником правоохоронного органу умисних злочинів у сфері службової діяльності та у сфері обігу наркотичних засобів - 06.02.2014 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 06 лютого 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - Акулової С.М., засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2012 року та вирок Апеляційного суду Полтавської області від 04 січня 2013 року щодо ОСОБА_1

Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, який не має судимості,

за ст. 364 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, які пов'язані із здійсненням функцій представника влади, строком на 1 рік, з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

за ст. 366 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, які пов'язані із здійсненням функцій представника влади, строком на 1 рік;

за ст. 307 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, які пов'язані із здійсненням функцій представника влади, строком на 1 рік, з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та на нього покладено обов'язок, передбачений ст. 76 ч. 1 п. 4 КК України.

Вироком районного суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він, обіймаючи посаду старшого дільничного інспектора Автозаводського РВ Кременчуцького МУ ГУ МВС України в Полтавській області, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта міліції, будучи службовою особою - працівником правоохоронного органу, здійснюючи функції представника влади, вчинив умисні злочини у сфері службової діяльності та у сфері обігу наркотичних засобів за наступних обставин.

Так, 23 січня 2009 року ОСОБА_1, перебуваючи у своєму службовому кабінеті в м. Кременчуці, в робочий час, маючи прямий умисел на службове підроблення документів, з метою штучного підвищення показників своєї службової діяльності щодо розкриття злочинів, діючи всупереч інтересам служби, зловживаючи владою та своїми службовими повноваженнями, шляхом застосування психологічного тиску, погроз та фізичної сили примусив потерпілого ОСОБА_4, якого доставив проти його волі до свого службового кабінету, зізнатися у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу, усвідомлюючи, що останній цих протиправних дій не вчиняв.

Крім того, ОСОБА_1 з метою фальсифікації документів щодо придбання та зберігання ОСОБА_4 наркотичного засобу незаконно, маючи умисел на збут наркотичного засобу ОСОБА_4, завчасно придбав у невстановленої досудовим слідством особи особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 13,239 г., який незаконно приніс до свого службового кабінету, де незаконно зберігав, а потім збув його ОСОБА_4

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1, зловживаючи владою, умисно, з особистих інтересів, у присутності понятих, надавши цій дії достовірності, здійснив вилучення наркотичного засобу з лівої кишені штанів ОСОБА_4 та вчинив службове підроблення пояснень ОСОБА_4 про вилучення у нього наркотичного засобу, пояснень понятих, протоколу огляду місця події та вилучення у ОСОБА_4 наркотичного засобу, давши розпорядження дільничному інспектору міліції ОСОБА_5, який не усвідомлював незаконності дій, офіційний документ - рапорт на ім'я в.о. начальника МВМ Автозаводського РВ КМУ ГУ МВС України в Полтавській області про вилучення у ОСОБА_4 наркотичного засобу.

Після складання вказаних документів, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи умисно, зловживаючи владою, з особистих інтересів, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_4 вийшли з приміщення відділення міліції та направились до зупинки громадського транспорту "Аврора" в м. Кременчук, де поряд із магазином "Перлина", залучивши понятих і в їх присутності, вилучив у ОСОБА_4 збутий ним наркотичний засіб. При цьому ОСОБА_1 власноручно вніс анкетні дані понятих у раніше підроблені офіційні документи: протокол огляду місця події та пояснення.

Повернувшись до приміщення відділення міліції ОСОБА_1 передав підроблені офіційні документи про вилучення у ОСОБА_4 наркотичного засобу разом із рапортом до чергової частини, де його було зареєстровано у журналі реєстрації заяв, пригод та злочинів даного відділення міліції за № 261/791 від 27 січня 2009 року та передано до ГУ МВС в Полтавській області. В порядку ст. 97 КПК України 1960 року проведення перевірки за даним фактом було доручено ОСОБА_1

Внаслідок незаконних дій ОСОБА_1 було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам потерпілого ОСОБА_4 та державним інтересам у вигляді підриву авторитету органу державної влади - МВС України.

Вироком Апеляційного суду Полтавської області від 04 січня 2013 року за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, вирок місцевого суду в частині призначення покарання і звільнення ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування покарання з випробуванням скасовано та постановлено в цій частині новий вирок.

Цей же вирок в порядку ст. 365 КПК України 1960 року змінено, перекваліфіковано дії ОСОБА_1 зі ст. 307 ч. 2 КК України на ст. 309 ч. 1 КК України, зі ст. 364 ч. 3 КК України на ст. 365 ч. 2 КК України і йому призначено покарання:

за ст. 309 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

за ст. 365 ч. 2 КК України (в редакції від 15 квітня 2008 року) у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, пов'язані із здійсненням функцій представника влади, строком на 2 роки 6 місяців, з конфіскацією всього майна, що є його власністю, та відповідно до ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено спеціального звання - "старший лейтенант міліції".

Вказано вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 366 ч. 1 КК України до покарання призначеного судом першої інстанції у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, пов'язані із здійсненням функцій представника влади, строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, пов'язані із здійсненням функцій представника влади, строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, що є його власністю, та позбавленням спеціального звання "старший лейтенант міліції".

Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 04 січня 2013 року. Зараховано в строк відбування покарання час перебування його під вартою з 02 по 12 лютого 2009 року та з 25 червня 2010 року по 02 листопада 2011 року.

Запобіжний захід у виді застави змінено на взяття під варту та ОСОБА_1 взято під варту в залі суду.

В іншій частині вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок апеляційного суду скасувати, а кримінальну справу щодо ОСОБА_1 направити на новий апеляційний розгляд. Вказує на те, що висновки апеляційного суду не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 із ст.ст. 307 ч. 2, 364 ч. 3 КК України на більш м'які злочини, передбачені ст.ст. 309 ч. 1, 365 ч. 2 КК України, не ґрунтуються на сукупності доказів у справі та вимогах кримінального закону. Зазначає, що внаслідок такого неправильного застосування кримінального закону та за відсутності обставин, передбачених ст. 66 КК України, призначене ОСОБА_1 апеляційним судом покарання не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості.

У касаційній скарзі захисник просить вироки судів обох інстанцій щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 323 КПК України 1960 року. Вказує на те, що в порушення вимог ст. 275 КПК України 1960 року суд визнав ОСОБА_1 винним у підробленні офіційних документів за інших обставин, ніж тих, за яких йому було пред'явлено обвинувачення, зазначивши у вироку, що ці документи за його розпорядженням підробив дільничний інспектор міліції ОСОБА_5, а таке рішення про зміну обвинувачення не мотивував. Крім того, вказує, що апеляційний суд не застосував положення ст. 49 КК України до злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази про придбання та зберігання ОСОБА_1 наркотичної речовини, а в постанові про притягнення ОСОБА_1 у якості обвинуваченого не зазначено де і за яких обставин він придбав таку речовину. Крім того, вказує на те, що апеляційним судом не виконано вказівок суду касаційної інстанції та не надано відповіді на твердження ОСОБА_1 щодо обмови його свідком ОСОБА_5 та не спростовано доводи про те, що до засудженого застосовувався тиск під час досудового слідства. Вказує на безпідставність висновків апеляційного суду щодо наявності в діях засудженого складу злочину, передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України, та призначення за вказаний злочин додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке не передбачене санкцією зазначеної частини статті.

У касаційній скарзі засуджений просить вироки судів обох інстанцій скасувати, а провадження у кримінальній справі щодо нього закрити. Вважає, що судові рішення винесені з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, вказуючи в тому числі і на не виконання вказівок суду касаційної інстанції. Зазначає, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи і злочинів, у яких його визнано винуватим та засуджено, він не вчиняв.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника про підтримання доводів своєї касаційної скарги і скарги засудженого та прохання про скасування судових рішень і закриття провадження у справі, та заперечення проти доводів касаційної скарги прокурора, пояснення прокурора про обґрунтованість доводів касаційної скарги прокурора та заперечення проти доводів касаційних скарг засудженого і його захисника, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 378 ч. 3 КПК України 1960 року передбачено, що вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам, зазначеним у статтях 332-335 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з вимогами ст. 334 ч. 1 КПК України 1960 року мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази, обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання. Формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, повинно бути точним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину. В мотивувальній частині вироку наводиться аналіз і оцінка досліджених судом доказів, при цьому повинні одержати оцінку всі докази, розглянуті в судовому засіданні, як докази, на підставі яких суд визнав встановленими ті або інші обставини, так і ті з них, через які суд дійшов висновку, що деякі обставини не мали місця в дійсності, вказавши чому суд одні докази визнав достовірними і поклав їх в основу вироку, а інші докази визнав недостовірними і відкинув їх.

Проте, апеляційний суд, визнавши ОСОБА_1 винуватим та засудивши його за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 309 ч. 1, 365 ч. 2 КК України, порушив зазначені вимоги процесуального закону, належним чином не проаналізував та не дав оцінку доказам, зазначеним на підтвердження пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 307 ч. 2, 364 ч. 3 КК України, та зробив передчасні висновки щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_1, а тому доводи касаційної скарги прокурора в цій частині є обґрунтованими.

Крім того, відповідно до вимог ст. 399 КПК України 1960 року вказівки суду, який розглядав справу в касаційному, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2011 року вирок районного суду та ухвала щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд. Проте, при повторному розгляді справи всі вказівки суду касаційної інстанції не виконані, на що є посилання в касаційній скарзі засудженого та його захисника і про що зазначено у апеляції захисника, а апеляційний суд це відповідним чином не перевірив та своє рішення належно не мотивував.

Вказані порушення кримінально-процесуального закону ставлять під сумнів законність і обґрунтованість прийнятого апеляційним судом рішення щодо ОСОБА_1 та відповідно до вимог ст. 370 ч. 1 КПК України 1960 року є істотними порушеннями кримінально-процесуального закону і підставою для скасування вироку, а тому касаційні скарги засудженого, його захисника та прокурора в цій частині підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги захисника засудженого про порушення вимог ст. 275 КПК України 1960 року щодо меж пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, порушення вимог ст. 323 КПК України 1960 року щодо зазначення всіх обставин вчинення злочину, аналізу доказів та мотивів їх визнання або відхилення, наявності підстав для застосування положень ст. 49 КК України за ст. 366 ч. 1 КК України та інших порушень кримінально-процесуального закону, які аналогічні доводам апеляції захисника, підлягають перевірці та з'ясуванню при новому розгляді.

Підлягають перевірці і доводи касаційної скарги засудженого щодо наявності в його діях складів інкримінованих йому злочинів, доведеності його вини у пред'явленому обвинуваченні та порушень вимог кримінально-процесуального закону при розгляді справи в суді.

За таких обставин, вирок апеляційного суду на підставі ст. 398 ч.1 п.1 КПК України 1960 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді необхідно врахувати наведене, перевірити доводи касаційних скарг прокурора, засудженого та його захисника, вжити всіх передбачених законом заходів до повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, докази дослідити відповідно до вимог кримінально-процесуального закону і дати їм належну оцінку, справу розглянути відповідно до вимог КПК України (4651-17) та прийняти законне і обґрунтоване рішення.