Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Пойди М.Ф., Бех М.О., суддів - Бех М.О., Швеця В.А., з участю прокурора - Таргонія О.В., захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за касаційного скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 липня 2013 року, -

Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 лютого 2013 року - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, - засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 4658,80 гривень - витрат, пов'язаних з проведенням експертних досліджень.

По справі вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 30 червня .2012 року, близько 16 годині 30 хвилин, керуючи технічно-справним транспортним засобом марки "ЗІЛ 431410", державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по вул. Шевченка в с. Підберізці, Пустомитівського району, Львівської області, де на перехресті вулиць Шевченка-Нова, при виконанні маневру повороту праворуч на вулицю Нова, грубо порушив вимоги п. 1.5, п. 1.10 в частині термінів "дати дорогу", "крайнє положення на проїзній частині", "небезпека для руху", п.п. "д" п. 2.3, п. 9.2, п. 9.4, п. 10.1, ч.1 п. 10.4, п. 10.6 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , а саме, проявив бездіяльність до інших учасників дорожнього руху при виконанні маневру повороту праворуч з вулиці Шевченка на вулицю Нова, відповідним чином не попередив про виконання зазначеного маневру інших учасників дорожнього руху та розпочав його не з крайнього правого положення, перед початком виконання маневру не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, що призвело до зіткнення із велосипедом марки "GIANT" під керуванням малолітньої ОСОБА_4, яка рухалась прямо по вулиці Шевченка в напрямку виїзду із села, праворуч від вказаного транспортного засобу. Внаслідок зіткнення велосипед марки "GIANT" було технічно пошкоджено, а малолітня ОСОБА_4 внаслідок зіткнення, в результаті якого відбулося її падіння з велосипеду та переїзд через її тіло одного із коліс транспортного засобу марки "ЗІЛ 431410", державний номерний знак НОМЕР_1, отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці дорожньо-транспортної пригоди.

УхвалоюАпеляційного суду Львівської області від 23 липня 2013 року, вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 лютого 2013 року залишено без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_2 без задоволення.

У касаційній скарзі засуджений посилається на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки при постановленні вироку та ухвали судами першої та апеляційної інстанції не були враховані докази, що свідчать про невинуватість засудженого, а саме покази самого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та покази малолітнього ОСОБА_7, які хоч і були покладені в основу вироку, однак судом їм не було надано належної правової оцінки. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю - доповідача, з'ясувавши думку захисника засудженого, який касаційну скаргу підтримав та просив судові рішення скасувати, а кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд, заслухавши доводи прокурора, який вважав за необхідне судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню як постановлені з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а кримінальну справу необхідно повернути для проведення додаткового розслідування, в порядку ч.2 ст. 395 КПК України (1960), з метою конкретизації пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення і проведення необхідних для цього слідчих дій.

Відповідно до ст. 22 КПК України (1960) прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.

Згідно зі ст. 67 КПК України (1960) суд, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а за змістом ст. 64 КПК України (1960) при провадженні досудового слідства і розгляді кримінальної справи в суді, крім інших обставин зазначених в цій нормі, обов'язковому доказуванню, в тому числі, підлягає і спосіб вчинення злочину.

За змістом ст. 132, 223 КПК України (1960) (1001-05) у постанові про притягнення як обвинуваченого та в обвинувальному висновку, крім іншого, зазначаються обставини вчинення злочину, місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, докази, які зібрані в справі, доводи, наведені обвинуваченим на свій захист і результати їх перевірки.

Проте в справі щодо ОСОБА_2 органами досудового слідства і судами не дотримано цих вимог закону, що вплинуло на обґрунтованість постановлених в справі рішень.

Згідно постанови про притягнення як обвинуваченого та обвинувального висновку ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що керуючи автомобілем "ЗІЛ 431410", грубо порушив вимоги п. 1.5, п. 1.10 в частині термінів "дати дорогу", "крайнє положення на проїзній частині", "небезпека для руху", п.п. "д" п. 2.3, п. 9.2, п. 9.4, п. 10.1, ч.1 п. 10.4, п. 10.6 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , а саме, проявив бездіяльність до інших учасників дорожнього руху при виконанні маневру повороту праворуч з вулиці Шевченка на вулицю Нова, відповідним чином не попередив про виконання зазначеного маневру інших учасників дорожнього руху та розпочав його не з крайнього правого положення, перед початком виконання маневру не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, що призвело до зіткнення із велосипедом марки "GIANT" під керуванням малолітньої ОСОБА_4, яка рухалась прямо по вулиці Шевченка в напрямку виїзду із села, праворуч від вказаного транспортного засобу. Внаслідок зіткнення велосипед марки "GIANT" було технічно пошкоджено, а малолітня ОСОБА_4 внаслідок зіткнення, в результаті якого відбулося її падіння з велосипеду та переїзд через її тіло одного із коліс транспортного засобу марки "ЗІЛ 431410", державний номерний знак НОМЕР_1, отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Таке обвинувачення конкретним визнати не можна, оскільки воно не випливає з наведених у обвинувальному висновку доказів; наведені органом досудового слідства порушення Правил дорожнього руху (1306-2001-п) з боку водія ОСОБА_2 не дають підстав беззаперечно вважати їх такими, що призвели до дорожньо-транспортної пригоди, а зазначені в обвинуваченні обставини цієї пригоди не розкривають чіткого та точного її механізму.

Диспозицією статті 286 КК України передбачена кримінальна відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом.

Отже, в обвинуваченні має бути чітко наведено ті порушення правил безпеки дорожнього руху, які знаходяться у прямому причинному зв'язку з передбаченими кримінальним законом суспільно небезпечними наслідками

Пункти 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) у недотриманні яких обвинувачується ОСОБА_2 і які за версією слідства призвели до загибелі ОСОБА_4, вимагають від водія переконатися у безпечності та зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині перед початком зміни напрямку руху (поворотом праворуч).

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, єдиним очевидцем дорожньо-транспортної пригоди був молодший брат загиблої - ОСОБА_7, який вказує, що саме його сестра ОСОБА_4, яка їхала на велосипеді позаду вантажного автомобіля справа, на швидкості в'їхала в цей автомобіль, коли він здійснював поворот праворуч і був уже на повороті (а.с.34).

Із показів цього очевидця та з протоколів огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події, схем та фототаблиць до них вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася під час виконання автомобілем повороту праворуч, коли передня його частина вже знаходилася на вулиці Нова, тобто за межами перехрестя.

Таким чином ці докази не підтверджують зазначених в обвинуваченні обставини зіткнення автомобіля з велосипедистом через недотримання водієм автомобіля вимог п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) .

Крім того, обвинувачуючи ОСОБА_2 в порушенні п. 1.5, п. 1.10 в частині термінів "дати дорогу", "крайнє положення на проїзній частині", "небезпека для руху", п.п. "д" п. 2.3, п. 9.2, п. 9.4, 10.1, ч.1 п. 10.4, п. 10.6 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , які призвели до дорожньо-транспортної пригоди досудове слідство виходить з висновку судово-автотехнічної експертизи № 3127 від 10 вересня 2012 року (а.с.114-116, 166).

Поряд з тим, роблячи висновок про причину дорожньо-транспортної пригоди судовий експерт вказує, що при виконанні повороту праворуч на вулицю Нову не з крайнього правого положення водій автомобіля ЗІЛ ОСОБА_2 не переконався у безпеці цього маневру і не дав дорогу малолітній велосипедистці, яка рухалася праворуч від вантажівки.

Вказуючи про необхідність надати дорогу велосипедисту, експертом не наводиться конкретного пункту Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , який зобов'язує водія автомобіля, який здійснює поворот праворуч пропустити учасників дорожнього руху, які рухаються в попутному напрямку.

Аналогічним чином у висновку цього експерта не роз'яснюється яким чином до обставин дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля, під керуванням ОСОБА_2, та велосипедиста ОСОБА_4 відноситься термін "небезпека для руху", який, виходячи з системного аналізу термінів "дорожня обстановка", "дорожні умови", від яких термін "небезпека для руху" є похідним, може стосуватися тільки видимості у напрямку руху.

Більш того п. 1.10 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , у порушенні якого обвинувачується ОСОБА_2, взагалі не зобов'язує учасників дорожнього руху до якихось дій чи бездіяльності, оскільки у ньому тлумачаться значення термінів, які наводяться у Правилах.

Висновок про виконання маневру повороту праворуч не з крайнього правого положення зроблений судовим експертом без належних вихідних даних, оскільки місцезнаходження автомобіля безпосередньо перед та після ДТП зафіксовані у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30 червня 2012 року зі схемою та фототаблицями (а.с.5-15, 166) та у протоколі відтворення обстановки та обставин події від 06 липня 2012 року за участю ОСОБА_2 зі схемою та фото таблицями (а.с.65-73, 165), які, проте, не взяті до уваги та не враховані судовим експертом.

Як вбачається з цих процесуальних документів перед поворотом праворуч відстань від правого заднього колеса автомобіля ЗІЛ до правої частини проїзної частини складала 0,4 метри, а від переднього правого - 0,3 метри.

Згідно роз'яснення терміну "крайнє положення" це положення транспортного засобу на відстані від краю проїзної частини (середини проїзної частини або розділювальної смуги), яка не дає можливості рухатися попутному транспортному засобу (у тому числі двоколісному) ще ближче до краю проїзної частини (середини проїзної частини або розділювальної смуги).

Ці обставини самі по собі, а тим більше з врахуванням габаритів вантажу автомобіля, з участю якого сталася ДТП, можуть суттєво впливати на висновок судового експерта автотехніка, щодо недотримання водієм ОСОБА_2 п. 10.4, 10.6 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) .

Крім того, судовим експертом без достатніх підстав взято за основу ту обставину, що ОСОБА_4 рухалася на велосипеді праворуч від автомобіля ЗІЛ.

Як вбачається, з показів свідка ОСОБА_7 його сестра рухалася позаду від вантажного автомобіля. Те, що потерпіла рухалася праворуч, але позаду автомобіля, вбачається і з показів свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_2, які вказували про зупинку автомобіля відразу після почутого удару заліза по залізу позаду автомобіля.

Зазначений висновок експертизи покладено в основу обвинувачення, хоча вихідні дані для експертного дослідження були неповні та суперечливі.

Також ставлячи в провину ОСОБА_2 порушення п.9.2 та 9.4 ПДР (1306-2001-п) досудове слідство не перевірило чи насправді таке порушення мало місце та чи перебуває воно в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Слідством в основу обвинувачення покладені і іншим доказам, які фактично спростовують версію слідства щодо обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди.

Так, органи досудового слідства дотримуються версії, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок зіткнення автомобіля з велосипедом, на якому пересувалась загибла, та внаслідок цього пошкодження велосипеда марки "GIANT", падіння велосипедистки та переїзд через її тіло одним із коліс автомобіля.

Запропонований досудовим слідством механізм дорожньо-транспортної пригоди не узгоджується з висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 2406 від 07 серпня 2012 року, на який посилається обвинувачення.

Відповідно до вказаного висновку, між автомобілем марки ЗІЛ 431410, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням засудженого та велосипедом марки "GIANT", на якому пересувалась ОСОБА_4, в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди безпосереднього контакту не було (а.с.99-102, 166).

Згідно протоколу допиту експерта - трасолога ОСОБА_9. він підтвердив відсутність контакту між автомобілем та велосипедом на якому рухалася потерпіла, та заперечив наявність на велосипеді пошкоджень або слідів, які б свідчили про зіткнення (а.с.118-119, 165).

В ході досудового слідства не було досліджено та надано належної юридичної оцінки і іншим доказам по справі, які хоч і покладено в основу обвинувачення, однак вказують на можливо інший перебіг подій, в тому числі і потрапляння потерпілої під транспортний засіб, не за обставин, викладених в обвинуваченні.

Так, досудовим слідством залишені поза увагою та не оцінені обставини, зафіксовані в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30 червня 2012 року та в фототаблиці до нього, а саме стан металевого смітникового ящика, який знаходився на перехресті, в безпосередній близькості з місцем, де відбулась дорожньо-транспортна пригода, на якому було виявлено потертості фарби, а з фототаблиці вбачається деформація його частин, наявність в безпосередній близькості біля нього велосипеду марки "GIANT", наявність на велосипеді незначних пошкоджень, наявність плями речовини бурого кольору, схожої на кров, (в можливому місці наїзду на потерпілу) на деякій відстані від велосипеда. Не взяті до уваги і покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_2, які вказували, що автомобіль був зупинений відразу після почутого ними стуку заліза об залізо.

Не з'ясованим в ході слідства залишилася і та обставина яким колесом автомобіля ЗІЛ було здійснено наїзд на тіло загиблої та причини утворення всіх тілесних ушкоджень, виявлених на її тілі, що також є складовою обставин, які підлягають встановленню і доказуванню.

Не встановлення досудовим слідством яким саме колесом автомобіля було здійснено наїзд на потерпілу свідчить про відсутність достовірного механізму дорожньо-транспортної пригоди.

Суд, постановляючи вироку межах такого неконкретного обвинувачення, у вироку повторив його недоліки і, таким чином, постановив незаконне і необґрунтоване судове рішення.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ці недоліки, а відповідаючи на доводи апеляції, в порушення вимог ст. 377 КПК України (1960) (1001-05) , не навів переконливих підстав через які він апеляцію засудженого визнав необґрунтованою.

Таким чином, судові рішення в справі, як постановленні з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України (1960), підлягають скасуванню, а справа направленню на нове розслідування, під час якого необхідно повно, об`єктивно і всебічно дослідити всі обставини справи, зокрема, слід з`ясувати розташування велосипедистки та автомобіля при здійснення ним маневру повороту праворуч, встановити обставини падіння потерпілої з велосипеду та потрапляння під автомобіль.

Залежно від з`ясування цих обставин слід прийняти законне і обґрунтоване рішення щодо наявності чи відсутності в діях засудженого складу злочину, а в разі пред`явлення обвинувачення викласти його формулювання відповідно до вимог процесуального закону з відображенням пунктів Правил дорожнього руху, що зобов'язували водія автомобіля в конкретній дорожній обстановці діяти у спосіб передбачений цими пунктами, проте їх невиконання водієм призвело до дорожньо-транспортної пригоди та смерті потерпілої.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1960), п. 11, 12 Розділу XI КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

В порядку ст. 395 КПК України (1960) (1001-05) та з врахуванням доводів касаційної скарги засудженого вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 липня 2013 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 повернути прокурору Львівської області для проведення додаткового розслідування.