5-204км14 Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпілий помер, скоєне працівниками відділення карного розшуку - 04.02.2014 Прийняття

розглянула 4 лютого 2014 року у м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за касаційними скаргами двох останніх засуджених, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та представника цивільного відповідача - Управління МВС України в Івано-Франківській області на вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2013 року.

Вказаним вироком місцевого суду засуджено:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого, громадянина України,

- за ч. 2 ст. 121 КК України на 9 років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 365 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах;

- за ч. 2 ст. 366 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати на 2 роки атестовані посади в правоохоронних органах із звільненням від цього покарання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності;

- на підставі ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів на 9 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого, громадянина України,

- за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 365 КК України на 7 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах;

- за ч. 2 ст. 366 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням на 2 роки права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах із звільненням від цього покарання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності;

- на підставі ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів на 8 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого, громадянина України,

- за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі;

- на підставі ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів на 8 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах.

На підставі ст. 54 КК України засуджених позбавлено спеціальних звань: ОСОБА_2 - майора міліції, ОСОБА_3 - молодшого лейтенанта міліції, ОСОБА_4 - старшого лейтенанта міліції.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2013 року цей вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в частині їх засудження та звільнення від покарання за ч. 2 ст. 366 КК України скасовано із закриттям справи та звільненням їх від кримінальної відповідальності за вказаним кримінальним законом згідно ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Ухвалено вважати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 засудженими за ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 365 КК України та за сукупністю цих злочинів на підставі ст. 70 КК України до покарань, визначених судом першої інстанції з позбавленням їх, на підставі ст. 54 КК України, спеціальних звань майора та старшого лейтенанта міліції відповідно.

В решті вирок місцевого суду залишений без зміни.

Згідно вироку, ОСОБА_2, будучи, начальником відділення карного розшуку Надвірнянського РВ УМВС України в Івано-Франківській області, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - оперуповноваженими цього ж відділення, ІНФОРМАЦІЯ_4 з 14:00 до 15:30 у службовому кабінеті першого застосували наручники та били ОСОБА_9, в тому числі по життєво важливих органах - голові та грудній клітці, внаслідок чого останній, на вимогу міліціонерів з яких перші двоє знаходились у стані алкогольного сп'яніння, визнав вину у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_10, яку не скоював, після чого о 16:00 з тяжкими тілесними ушкодженнями був поміщений в кімнату для затриманих у черговій частині райвідділу в якій цієї ж доби й помер.

Крім того, за вказівкою ОСОБА_2, спочатку ОСОБА_4 та ОСОБА_3 склали рапорти з неправдивими даними про нібито здійснений ОСОБА_9 в м. Надвірна спротив працівникам міліції, які вимушені були застосувати прийоми рукопашного бою та наручники, а потім дільничний інспектор ОСОБА_23 склав протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, зазначивши в ньому в якості свідків неіснуючих осіб - ОСОБА_11 та ОСОБА_12, підписи від імені яких поставив та пояснення від імені правопорушника написав ОСОБА_2

У касаційних скаргах:

- прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд через відсутність в оскарженому рішенні вказівки на редакцію кримінального закону за яким засуджених визнано винуватими;

- засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність їх вини у скоєнні злочинів, просять скасувати вказані судові рішення з направленням справи на нове розслідування;

- захисники ОСОБА_1 та ОСОБА_5, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, однобічність й неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просять скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 із закриттям справи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в діянні складу злочину;

- захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_6 просять скасувати судові рішення щодо ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, істотні порушення кримінально-процесуального закону та невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи;

- представник цивільного відповідача - Управління МВС України в Івано-Франківській області просить скасувати судові рішення в частині розв'язання цивільного позову з направленням справи на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу прокурора, захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2, які підтримали свої скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів визнає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій й перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, не підлягають, а неповнота досудового й судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовуються касаційні скарги, самі по собі, згідно ст. 367 КПК України 1960 року, є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку.

Твердження в касаційних скаргах про недоведеність винуватості ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів за які їх засуджено безпідставні, оскільки протилежні висновки суду першої інстанції в цій частині ґрунтуються, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України 1960 року, на неупередженій оцінці безпосередньо досліджених ним доказів та на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Такі висновки відповідають показанням потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 про обставини затримання ОСОБА_9 працівниками міліції; показанням свідка ОСОБА_19 про те, що коли ОСОБА_9 вели працівники міліції на ньому не було тілесних ушкоджень; показанням свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 про те, що вони не були понятими і не підписували протоколи, які складали працівники міліції; показанням свідка ОСОБА_22 - помічника оперативного чергового райвідділу міліції про те, що після доставляння в кімнату для затриманих чергової частини ОСОБА_9 і до моменту виявлення останнього о 24:00 мертвим, до нього ніхто не заходив; даним проколів медоглядів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 21.07.2007 про знаходження їх в стані алкогольного сп'яніння; висновку комісійної судово-медичної експертизи № 86 від 15.12.2008 про те, що смерть ОСОБА_9 настала від закритої травми органів грудної клітки з поверхневими прикореневими розривами органів плеври легені, крововиливами в тканину легень з крововиливом в праву плевральну порожнину, яка ускладнилась пульмональним шоком.

Суд обґрунтовано визнав вказані докази достовірними та поклав їх в основу обвинувального вироку, а доводи засуджених та захисників у касаційних скаргах не спростовують цих висновків, зокрема й про те, що удари по грудній клітці потерпілого завдавали всі троє засуджених.

Апеляційний суд розглянув усі доводи поданих на вирок апеляцій, правильно визнав їх необґрунтованими, а висновки місцевого суду такими, що відповідають фактичним обставинам справи, та постановив вмотивовану ухвалу, яка відповідає й іншим вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Твердження захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_3 не було ознайомлено з матеріалами справи та протоколом судового засідання спростовується довідкою про зворотне, правильність якої посвідчена особистим підписом засудженого, а зауваження на протоколи судових засідань та клопотання про прослуховування технічного запису судового процесу в матеріалах справи відсутні.

Згідно роз'яснень, які містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Отже, цивільний позов в даній справі вирішений правильно, підстав для скасування оскаржених рішень в цій частині колегія суддів не вбачає.

З оскаржених рішень видно, що покарання призначено засудженим за кримінальними законами, що діяли на час скоєння злочинів, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 4 КК України.

При цьому, ці покарання, зокрема - й ОСОБА_2, призначені з дотриманням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів та осіб засуджених і є справедливими.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2013 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишити без зміни, касаційні скарги двох останніх засуджених, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та представника цивільного відповідача Управління МВС України в Івано-Франківській області - без задоволення.