Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О

суддів Пузиревського Є.Б., Шибко Л.В.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

засудженої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянула 4 лютого 2014 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою останньої на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2012 року.

Вказаним вироком, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судиму, громадянку України,

за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Згідно вироку, ОСОБА_1 04.09.2011 о 1:00, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в квартирі АДРЕСА_1, під час сварки на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_3 щонайменше тричі ударила останнього невстановленим предметом, умисно заподіявши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді різаних ран лівого й правого плечей та колото-різаного поранення черевної порожнини, що спричинило смерть потерпілого, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджена ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а призначеного покарання - тяжкості вчиненого злочину та її особі внаслідок суворості, просить змінити вирок та ухвалу, перекваліфікувавши її дії з ч. 2 ст. 121 на ст. 124 КК України та призначити покарання за цим кримінальним законом, або скасувати судові рішення з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_2 та засудженої ОСОБА_1, які підтримала скаргу останньої, думку прокурора про необхідність залишення без зміни оскаржених рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій й перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, не підлягають, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовуються касаційна скарга засудженої в даній справі, самі по собі є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень, згідно ст. 367 КПК України 1960 року, в апеляційному порядку.

Вимога засудженої про перекваліфікацію її дій безпідставна, оскільки висновки місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 та кваліфікацію її дій за ч. 2 ст. 121 КК України ґрунтуються, відповідно до вимог ст. 323 КПК України 1960 року, на неупередженій оцінці безпосередньо досліджених ним доказів та на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Такі висновки суду відповідають показанням засудженої ОСОБА_1 на досудовому слідстві про те, що саме потерпілий намагався вихопити у неї ніж, яким вона погрожувала ОСОБА_3 і яким вона ударила останнього, в тому числі - й у живіт; показанням свідка ОСОБА_4 про те, що потерпілий напередодні своєї смерті встиг розповісти про обставини заподіяння йому ножових поранень ОСОБА_1 в момент, коли він намагався вихопити у співмешканки ніж; показанням свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про майже постійне перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння та її погрози ОСОБА_5; даним протоколів огляду місця події від 5 вересня 2011 року та одягу ОСОБА_1; даним медичних довідок про характер тілесних ушкоджень, з якими потерпілий був доставлений до лікарні та висновкам судово-медичних експертиз.

Суд обґрунтовано визнав вказані докази достовірними та поклав їх в основу обвинувального вироку, а доводи засудженої не спростовують цих висновків.

Зазначеними доказами, як правильно визнав суд першої інстанції, встановлено, що під час сварки з ОСОБА_1 потерпілий не бив її, а намагався вихопити ніж, яким вона погрожувала йому, але не зміг це зробити, внаслідок чого засуджена все ж таки завдала декілька ножових поранень, в тому числі - проникаюче у черевну порожнину, від чого через декілька днів ОСОБА_3 помер.

Отже, висновок суду про те, що ОСОБА_1 не перебувала у стані необхідної оборони є обґрунтованим, а підстави для кваліфікації її дій за ст. 124 КК України відсутні.

Покарання призначено відповідно до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин справи, даних про особу ОСОБА_1, у тому числі й зазначених у касаційній скарзі, та є справедливим.

Апеляційний суд розглянув усі доводи поданої засудженою апеляції, правильно визнав їх необґрунтованими та постановив вмотивовану ухвалу, яка відповідає й іншим вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Враховуючи зазначене, керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2012 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 - без задоволення.