Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В.,

суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянула в судовому засіданні 04 лютого 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2013 року щодо ОСОБА_1

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2012 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку, що не має судимостей, засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

У решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 14 січня 2002 року, знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, під час сварки зі співмешканцем ОСОБА_2, що виникла на ґрунті ревнощів, маючи умисел на вбивство, нанесла останньому один удар ножем в грудну клітину, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких наступила смерть потерпілого.

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду щодо ОСОБА_1 через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості, просить направити справу на новий апеляційний розгляд. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно залишив без зміни вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України та необґрунтовано звільнив останню від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України. Посилається на те, що судовими інстанціями при призначенні ОСОБА_1 покарання в достатній мірі не було враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставину, що обтяжує покарання -вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, прокурор вказує на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України (1960).

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 115 КК України в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування кримінального закону, а саме положення ст. 69 КК України, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.

За змістом ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, місцевим судом, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, при призначенні ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України враховано суспільну небезпечність злочину та його тяжкість, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність обставин, які пом'якшують покарання - з'явлення із зізнанням, наявність на утриманні неповнолітньої дитини та батька пенсійного віку, а також дані про її особу, зокрема те, що вона раніше не судима, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає призначене місцевим судом засудженій ОСОБА_1 покарання із застосуванням положення ст. 69 КК України справедливим.

Разом із тим, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги прокурора щодо безпідставного звільнення засудженої від відбування призначеного покарання з випробуванням.

За змістом ст. 75 КК України звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням може бути застосовано в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Як убачається з мотивувальної частини ухвали, суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та застосовуючи положення ст. 75 КК України, врахував, що засуджена є матір'ю-одиначкою, має на утриманні двох дітей та батька похилого віку, з моменту вчинення злочину минуло більше 11 років, певний час перебувала під вартою, в тому числі з новонародженою дитиною, яку народила в умовах слідчого ізолятора, повністю визнала свою вину та щиро покаялася у вчиненому.

Разом із тим, апеляційним судом в достатній мірі не було враховано, що ОСОБА_1 вчинила особливо тяжкий злочин, при цьому перебувала в стані алкогольного сп'яніння, ухилялась від явки до суду, через що була оголошена в розшук.

З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому її слід скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно з дотриманням вимог закону перевірити усі доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, за необхідності провести судове слідство та прийняти законне й обґрунтоване рішення. Якщо за наслідками нового апеляційного розгляду справи суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому їй злочині, то застосування інституту звільнення від відбування покарання, відповідно до ст. 75 КК України, слід вважати необґрунтованим.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.