Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В.,

суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

захисника ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні 04 лютого 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 03 липня 2013 року щодо ОСОБА_2

Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має

судимостей в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до вимог ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за вчинення ним злочинів за наступних обставин.

Так, 17 травня 2012 року ОСОБА_2, знаходячись у парку відпочинку ПК "Росава" по вул. Леваневського в м. Біла Церква Київської області, знайшов одноразовий медичний шприц, заповнений наркотичним засобом - опієм ацетильованим, об'ємом 3 мл., який незаконно привласнив, приніс до АДРЕСА_1, де частину вжив, а решту - незаконно зберігав за місцем проживання з метою подальшого збуту.

19 травня 2012 року ОСОБА_2 під час проведення оперативної закупівлі в подвір'ї буд. АДРЕСА_1 незаконно збув за 150 грн. ОСОБА_3 0,1386 гр. наркотичного засобу - опію ацетильованого.

Крім того, 02 вересня 2012 року ОСОБА_2, знаходячись у лісосмузі біля с. Чепеліївка Білоцерківського району Київської області, повторно, незаконно придбав, зірвавши стебла рослини, особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, масою 2053,01 г., який поклав до рюкзака,незаконно перевіз та незаконно зберігав у сараї біля буд. АДРЕСА_1 з метою подальшого власного вживання, без мети збуту.

11 вересня 2012 року ОСОБА_2, знаходячись біля залізничних колій по вул. Леваневського в м. Біла Церква знайшов поліетиленовий пакет, у якому були 3 ватні тампони, просочені наркотичною рідиною - опієм ацетильованим, медичний флакон, заповнений наркотичним засобом - опієм ацетильованим, об'ємом 4 мл., які привласнив, приніс до АДРЕСА_1, де частину вжив, а решту - незаконно зберігав за місцем проживання з метою подальшого збуту.

12 вересня 2012 року ОСОБА_2 під час проведення оперативної закупівлі в подвір'ї буд. АДРЕСА_1 незаконно, повторно збув за 100 грн. ОСОБА_3 0,0636 г. наркотичного засобу - опію ацетильованого.

Крім того,12 вересня 2012 року під час проведення огляду сараю та АДРЕСА_1 працівники міліції виявили та вилучили особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, загальною масою 2053,01 г., який ОСОБА_2 зберігав для власного вживання, без мети збуту, а також опій ацетильований у медичному флаконі та на ватних тампонах, масою відповідно 0,0371 г. і 0,8515 г., які він зберігав з метою подальшого збуту.

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями постановленими щодо ОСОБА_2, через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування вимог кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості, просить їх скасувати та направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 69, ст. 75 КК України, не дав належної та достатньої оцінки тяжкості вчинених засудженим злочинів, не мотивував прийнятого в цій частині рішення, у зв'язку з чим призначене покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України. Крім того, прокурор указує на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України (1960).

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, заперечення захисника проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування вимог кримінального закону та м'якість призначеного засудженому ОСОБА_2 покарання у зв'язку з необґрунтованим застосуванням положення ч. 1 ст. 69 КК України та безпідставним звільненням його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, то вони є необґрунтованими.

За змістом ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, при призначенні ОСОБА_2 покарання врахував тяжкість вчинених злочинів, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також наявність обставин, що пом'якшують покарання - незадовільний стан здоров'я, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, а також дані про його особу, зокрема, те, що він у силу ст. 89 КК України є особою, яка не має судимостей, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має статус постраждалого від Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 3-ої групи з дитинства, працює, має на утриманні батьків пенсійного віку.

Приймаючи до уваги сукупність цих обставин, рішення місцевого суду про можливість застосування при призначенні ОСОБА_2 покарання положення ч. 1 ст. 69 КК України та його виправлення без реального відбування покарання зі встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України є мотивованим, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції прокурора, аналогічні доводам його касаційної скарги, в тому числі й щодо м'якості призначеного покарання, й з наведенням в ухвалі відповідних обґрунтувань правомірно визнав їх безпідставними.

Перегляд справи в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960).

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 03 липня 2013 року щодо ОСОБА_2 - без зміни