5-199км14 Про замах чоловіка на умисне вбивство своєї дружини, скоєне у стані алкогольного сп'яніння - 04.02.2014 Прийняття

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 04 лютого 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградського області від 04 квітня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на вісім років позбавлення волі.

Постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь: ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди - 2 893,81 грн та 10 000 грн відповідно; держави у рахунок відшкодування судових витрат на проведення судової експертизи - 2 114,40 грн; Кіровоградської обласної лікарні у рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої -2 712,06 грн.

Як установив суд, злочин було вчинено за таких обставин.

21 травня 2010 року приблизно об 11.00 год. ОСОБА_2, будучи у стані алкогольного сп'яніння, вирішив вбити свою дружину ОСОБА_3 З цією метою він прийшов у будинок АДРЕСА_1, де заховав принесений із собою ніж, і став очікувати на повернення останньої. Коли ОСОБА_3 приблизно о 12.00 год. повернулася додому, між ними виникла сварка, під час якої ОСОБА_2 штовхнув потерпілу на диван і став утримувати. Потім узяв ніж і на ґрунті ревнощів ударив ним ОСОБА_3 не менше чотирьох разів в область серця. Після цього з прикладанням подушки до обличчя став душити. Однак довести до кінця задумане не зміг з незалежних від його волі причин, оскільки потерпілій вдалося втекти після того, як ОСОБА_2 собі заподіяв удару ножем у ліву частину грудної клітини.

У результаті злочинних дій ОСОБА_3 було заподіяно проникаючих ран на передній поверхні грудної клітини, лівостороннього гемопневматораксу, підшкірної емфіземи та трьох ран на передній поверхні грудної клітини зліва, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і є небезпечними для життя.

Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник, навівши своє трактування фактичних обставин справи, зазначає, що засуджений ОСОБА_2 діяв у стані сильного душевного хвилювання, що суд неправильно розцінив його дії, оскільки він не мав наміру позбавити життя потерпілу й добровільно відмовився від доведення злочину до кінця. Посилаючись на дані про особу засудженого, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, поведінку потерпілої напередодні вчинення злочину, ступінь тяжкості отриманих нею тілесних ушкоджень, захисник просить перекваліфікувати дії засудженого за ч. 1 ст. 121 КК України та пом'якшити покарання.

На касаційну скаргу потерпіла ОСОБА_3 подала заперечення, в яких просить судові рішення залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Про день та час розгляду справи у порядку касаційної процедури учасники кримінального провадження були поінформовані, при цьому вони не повідомили Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про своє бажання брати участь у розгляді справи. Крім того, відповідно до вимог статей 362, 394 КПК України 1960 року участь засудженого та його захисника в розгляді справи судом касаційної інстанції при перевірці судових рішень, зазначених у ч. 2 ст. 383 цього Кодексу, не є обов'язковою. Це положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність засудженого у суді касаційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_2 у вчиненні замаху на умисне вбивство, суд послався: на показання самого засудженого, який не заперечував факту заподіяння ОСОБА_3 ударів ножем; на показання потерпілої ОСОБА_3 про те, що між нею та ОСОБА_2 протягом тривалого часу існують неприязні стосунки, під впливом яких у день злочину виникла сварка, в ході якої засуджений схопив ніж і зі злості завдав ним ударів ОСОБА_3 в область серця; на аналогічні показання свідка ОСОБА_4, яка першою виявила ОСОБА_3 одразу після злочину і дізналася з її слів про вчинене. Із даних протоколу огляду місця події було встановлено, що злочин вчинено в будинку за місцем проживання потерпілої, в якому знайшли й знаряддя його скоєння.

З огляду на сукупність наведених та інших, зазначених у вироку, доказів, зокрема на дані висновків судово-медичних експертиз про характер та механізм заподіяння ушкоджень, суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2, завдаючи удару ножем в область серця, мав намір умисно позбавити життя ОСОБА_3

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України є правильною.

Доводи захисника в касаційній скарзі про те, що ОСОБА_2 діяв у стані душевного хвилювання і не мав наміру позбавляти життя ОСОБА_3, є безпідставними. Встановлені судом характер дій засудженого, спосіб учинення насилля над дружиною - фізична перевага над потерпілою, спрямування та прикладання сили до життєвоважливої частини тіла, використання предмету (подушки), який обмежує доступ повітря до дихальних шляхів і зазвичай призводить до смерті, відсутність даних, які б викликали сумніви в осудності засудженого - у своїй сукупності вказують на те, що ОСОБА_2 розумів значення своїх дій, передбачав наслідки цих дій та бажав їх настання.

У зв'язку із цим доводи захисника про неправильне застосування кримінального закону є неспроможними.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, обставини, що впливають на покарання. Зокрема, суд зважив на позитивну характеристику, відсутність даних про вчинення ним злочинів у минулому. Також дав належну оцінку вчиненню ОСОБА_2 протиправних дій у стані алкогольного сп'яніння. Було враховано й те, що внаслідок злочинних дій не настали тяжкі та невідворотні наслідки.

З огляду на наведене рішення суду про можливість виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів в умовах ізоляції від суспільства на строк, який визначив суд, є правильним.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би безумовною підставою для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення, не встановлено.

Тому касаційну скаргу захисника не може бути задоволено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградського області від 04 квітня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.