Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В.,

суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні 04 лютого 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 24 травня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Житомирської області від 25 грудня 2012 року.

Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого, останній раз 22 лютого 2011 року вироком Богунського районного суду м. Житомира за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 22 лютого 2011 року більш суворим за вказаним вироком та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 28 серпня 2009 року, знаходячись на території гаражного кооперативу "Мотор" по проїзду Радомишльському, 34 в м. Житомирі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно, незаконно заволодів легковим автомобілем марки "Ауді А-6", транзитний номер НОМЕР_1, вартістю 140 000 грн., що перебував у користуванні ОСОБА_3, однак, не впоравшись із його керуванням, врізався в металевий відбійним, тим сам спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 134 354 грн. 02 коп.

За змістом касаційної скарги, засуджений просить змінити постановлені щодо нього судові рішення та пом'якшити призначене йому покарання. При цьому вказує на відсутність умислу на викрадення автомобіля. Призначення судами надмірно суворого покарання, без урахування даних про його особу, зокрема, його незадовільного стану здоров'я.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора із запереченнями проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Фактичні обставини справи, які були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України (1960) в касаційному порядку не підлягають.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 289 КК України ґрунтуються на достатніх і допустимих доказах, котрі ретельно досліджені в судовому засіданні та яким судом надана належна оцінка.

Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, даними, що містяться у протоколах оглядів місця події, відтворення обстановки та обставин подій, огляду предметів, висновку судово-автотехнічної експертизи, та іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 67 КПК України (1960) оцінив докази у справі, та з дотриманням вимог статей 323, 333- 335 КПК України (1960) постановив вирок, належним чином умотивувавши своє рішення та дійшовши обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й мірі покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання в мінімальному розмірі, передбаченому ч. 3 ст. 289 КК України, та з дотриманням вимог ч. 4 ст. 70 КК України, місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, як убачається з вироку, врахував як характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відсутність пом'якшуючих обставин та наявність обставини, що обтяжує покарання, а також дані про його особу.

Разом із тим, колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій кримінального закону при призначенні ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини й може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Користю (корисливими спонуканнями, корисливим мотивом) у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.

У ч. 3 ст. 289 КК України, за якою засуджено ОСОБА_1, встановлено кримінальну відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, із завданням потерпілому великої майнової шкоди, тобто за злочинні дії, які можуть вчинятися як із корисливих, так і з інших мотивів. Однак санкцією ч. 3 ст. 289 КК України передбачено обов'язкове застосування до винної особи конфіскації майна.

Як установив місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, ОСОБА_1 незаконно заволодів транспортним засобом, який перебував у користуванні ОСОБА_3, з метою здійснення поїздки на ньому, тобто фактично не маючи корисливого мотиву.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_1 додаткове покарання у виді конфіскації майна було застосовано всупереч вимогам Загальної частини Кримінального кодексу України (2341-14) , а саме ч. 2 ст. 59 КК України, яка повинна мати пріоритет у застосуванні.

Також колегія суддів при вирішенні цього питання враховує обов'язкові в правозастосовній практиці висновки Верховного Суду України про застосування кримінального закону щодо вказаних суспільно небезпечних діянь, викладені в постановах від 04 квітня 2011 року (справа № 5-1кс11) та від 12 вересня 2011 року (справа № 5-15кс11).

Крім того, колегія суддів уважає, що місцевий та апеляційний суди недостатньо врахували конкретні обставини справи, особу ОСОБА_1 і призначили покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим, на що обґрунтовано вказав у касаційній скарзі засуджений.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, мотивуючи своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією кримінального закону.

Колегія суддів установила, що ОСОБА_1 має незадовільний стан здоров'я через перенесену операцію з видалення селезінки, хоча й визнав свою вину частково, але щиро покаявся та висловив бажання відшкодувати заподіяні збитки.

За наявності вищенаведених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, з урахуванням особи винного, колегія суддів уважає можливим застосувати положення ч. 1 ст. 69 КК України й пом'якшити ОСОБА_1 призначене покарання.

Тому судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають зміні шляхом виключення з них рішення про призначення за ч. 3 ст. 289 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна та застосування до основного покарання положення ч. 1 ст. 69 КК України.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 24 травня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Житомирської області від 25 грудня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити з вироку рішення суду про призначення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 289 КК України додаткового покарання у виді конфіскації всього майна, яке є його власністю.

Пом'якшити призначене ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 289 КК України покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 22 лютого 2011 року, більш суворим за вказаним вироком остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з конфіскацією майна, яке є його власністю.

У решті судові рішення залишити без зміни.