Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Мороза М.А., Слинька С.С.,

при секретарі Бражнику М.В.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015270110000142 від 06 квітня 2015 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Київ, громадянина України,

проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за ст.ст. 152 ч. 1, 153 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Рябініна Д.Д. на вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 04 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 25 липня 2016 року щодо ОСОБА_1,

за участю прокурора Ємця І.І.,

засудженого ОСОБА_1 в режимі відеоконференції,

у касаційній скарзі захисник просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Вважає, що дійсні обставини події встановлені не були, а рішення судів обох інстанцій є незаконними та необґрунтованими, винесеними з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили суду повно і всебічно розглянути справу та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

В запереченнях на касаційну скаргу захисника прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_3 вказує на безпідставність її доводів та законність і обґрунтованість вироку та ухвали щодо ОСОБА_1, просить залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 04 лютого 2016 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ст. 152 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ст. 153 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 призначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 15 січня 2016 року.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 15 січня 2016 року по 04 лютого 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватими і засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

Так, 05 квітня 2015 року ОСОБА_1 у період часу з 17 години 30 хвилин до 19 години 00 хвилин у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи на подвір'ї та у будинку за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4, діючи з прямими умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою подолання опору потерпілої, обумовленого її небажанням вступити з ним у статевий зв'язок, застосував до потерпілої ОСОБА_4 фізичне насильство, яке виразилося в нанесенні ударів руками та ногами по різних частинах її тіла у кількості не менше п'яти, а також волочіння потерпілої по землі, в результаті чого ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, після чого проти волі ОСОБА_4 вступив з нею у статеві зносини природнім способом, тобто зґвалтував її.

Після чого, 05 квітня 2015 року близько 19 години 00 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у тому ж будинку за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4, діючи з прямими умислом, із застосуванням фізичного насильства проти волі потерпілої ОСОБА_4, задовольнив свою статеву пристрасть неприроднім способом.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 25 липня 2016 року вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання час його попереднього ув'язнення з 05 лютого 2016 року по 25 липня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, доводи засудженого про підтримання касаційної скарги, доводи прокурора про заперечення проти касаційної скарги та законність і обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі захисника, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суд дотримався вимог зазначеного закону.

З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 152 ч. 1, 153 ч. 2 КК України, суд обґрунтовано послався на показання самого ОСОБА_1, який свою вину у вчиненні злочинів визнав повністю, вказав на обставини їх вчинення, та події, які передували цьому. Такі показання засудженого ОСОБА_1 повністю підтвердила потерпіла ОСОБА_4, яка детально описала послідовність насильницький дій ОСОБА_1 щодо неї. Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили вищезазначені показання засудженого та потерпілої, вказавши, що факт зґвалтування їм був підтверджений потерпілою ОСОБА_4 та засудженим ОСОБА_1 відповідно.

Врахував місцевий суд належним чином і інші зазначені у вироку докази, висновки судово-медичних експертиз та дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 152 ч. 1, 153 ч. 2 КК України.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Доводи касаційної скарги захисника щодо допущених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та невстановлення судом першої інстанції дійсних обставин події, які аналогічні доводам апеляційної скарги засудженого, були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції і обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження та не ґрунтуються на вимогах закону.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 152 ч. 1, 153 ч. 2 КК України, виходячи з встановлених обставин та наявних доказів, яким була дана належна оцінка і зроблені правильні висновки. При цьому зміна позиції та показань засудженого ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції була розцінена як намагання уникнути відповідальності та не була взята апеляційним судом до уваги. Перевірив суд апеляційної інстанції і доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог ст.ст. 85, 86, 290, 358 КПК України, вказавши на їх безпідставність та мотивувавши таке рішення.

Обґрунтовано було відмолено у задоволенні заявленого в апеляційному суді клопотання захисника про виклик двох інших свідків у засіданні апеляційного суду, оскільки вони, зі слів самого засудженого ОСОБА_1, безпосередньо не були присутніми під час його дій щодо потерпілої та будь-які повідомлені ними інші обставини не могли вплинути на прийняте судом першої інстанції рішення. Вказав апеляційний суд і про те, що засуджений ОСОБА_1 під час здійснення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження щодо нього не повідомляв та не вказував про інших свідків події, які б могли вказати на інші суттєві обставини, та вплинути на висновок суду щодо кваліфікації дій засудженого.

Безпідставними є доводи касаційної скарги захисника про те, що матеріали кримінального провадження не містять даних про проведення заміни судді апеляційного суду Рудомьотова С.Г. на суддю Демченка О.В., оскільки відповідний протокол від 12 липня 2016 року наявний в матеріалах провадження. (т. 2, а.с. 16).

Зазначив апеляційний суд і на безпідставність та необґрунтованість доводів захисту щодо численних, на їх думку, порушень під час здійснення досудового розслідування та під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1, в тому числі і щодо відсутності повноважень у слідчих і прокурорів здійснювати певні процесуальні дії, брати участь у вказаному кримінальному провадженні, обґрунтувавши таке своє рішення.

При розгляді апеляційної скарги засудженого суд апеляційної інстанції її доводи перевірив і своє рішення належним чином мотивував, зазначивши підстави, з яких визнав її необґрунтованою. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій.

Об'єктивних даних, що вказували б на вчинення злочинів за інших обставин та недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 152 ч. 1, 153 ч. 2 КК України, колегія суддів за матеріалами провадження не знаходить і передбачені законом підстави для перевірки цього відсутні.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень та призначення нового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (1402-19) , колегія суддів

вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 04 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 25 липня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.