5-4789км13 Про розбій та грабіж, скоєні особою, яка раніше неодноразово судима за скоєння розбою, та має не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість - 04.02.2014 Прийняття

розглянула у судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Києві 4 лютого 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 листопада 2012 року.

Вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 5 жовтня 2006 року за ч. 1 ст. 152; ч. 2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 14 листопада 2011 року умовно-достроково на 2 роки 7 місяців 8 днів,

засуджено за:

ч. 2 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі, з конфіскацією майна;

ч. 2 ст. 186 КК України на 6 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді 9 років позбавлення волі, з конфіскацією майна.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 5 жовтня 2006 року та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років 2 місяці, з конфіскацією майна.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 листопада 2012 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 30 січня 2012 року приблизно о 4.40 годині, будучі раніше неодноразово судимим за вчинення розбою, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, знаходячись в районі "Промбази", розташованої по вул. Блюхера, 7 в м. Ялті, побачивши потерпілого ОСОБА_3, який йшов йому назустріч,з метою заволодіння його майном застосував насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, що виразилося у нанесенні йому удару кулаком в обличчя, від чого останній впав на землю, а також нанесенні невизначеної кількість ударів ногами по тулубу, в результаті чого завдав потерпілому тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носу, без порушення функцій носового дихання, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я, строком до трьох тижнів. Після цього, ОСОБА_3, при виді протиправних дій ОСОБА_1, реально побоюючись за своє життя та здоров'я, вирвавшись від нападника, побіг вниз по вулиці, намагаючись сховатися. Однак, ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати свої злочинні наміри, побіг за потерпілим і наздогнавши ОСОБА_3, наніс йому зі спини удар по голові та чисельні удари руками і ногами по всьому тілу, зробив боковий ліктьовий захват рукою під шию потерпілого, тим самим почав душити його, в процесі чого, скориставшись безпорадним станом потерпілого, із зовнішньої кишені куртки останнього, відкрито викрав його майно на загальну суму 300 гривень.

Крім того, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 31 березня 2012 року о 00 годин 5 хвилин, знаходячись поблизу будинку № 15-а по вул. Красноармійській м. Ялти, побачивши ОСОБА_4, яка йшла йому назустріч і розмовляла по мобільному телефону, порівнявшись із нею, діючи умисно, повторно, із корисних спонукань, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я останньої, що виразилося в утриманні її за руки і штовхання об опірну стіну, шляхом ривку, вихопив із руки, тим самим відкрито викрав належний ОСОБА_4 мобільний телефон марки "Samsung", вартістю 1500 гривень. Після цього, ОСОБА_4, розуміючи, що ОСОБА_1 може зникнути з належним їй майном, з метою перешкоджання йому в цьому, схопила його руками за одягнуту на ньому куртку, намагаючись утримати на місці. Однак, ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, з метою зникнути з викраденим з місця вчинення злочину, діючи умисно, схопив двома руками потерпілу за руки і з силою відштовхнув від себе, вдаривши головою об опірну стіну, внаслідок чого потерпіла зазнала сильну фізичну біль і впала на землю. Після чого, ОСОБА_1 з місця події зник, завдавши своїми діями ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 1500 гривень.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну постановлених судових рішень щодо нього. При цьому посилається на неправильне застосування кримінального закону, оскільки судом за епізодом нападу на потерпілого ОСОБА_3 неправильно кваліфіковано його дії за ст. 187 КК України, оскільки, на його думку, насильство, яке було застосоване до потерпілого, не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого. З цих підстав просить перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 186 КК України. Одночасно посилається на істотне порушення кримінально - процесуального закону, через те, що його не було допитано в судовому засіданні. Крім того, посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок суворості.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги засудженого, пояснення засудженого та захисника на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370 - 372 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінально закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам справи чинним законом не передбачена.

Як видно із змісту касаційної скарги засудженого, він фактично посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України, просить доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тобто змінити судові рішення через невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність засудженого у вчиненні злочину, за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку.

Так, як видно з матеріалів кримінальної справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна, поєднаного із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, а також у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, особою, яка раніше вчинила розбій, і кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 187; ч. 2 ст. 186 КК України суд зробив на підставі досліджених в судовому засіданні й наведених у вироку доказів, а саме: показаннях потерпілого ОСОБА_3, який прямо вказав на ОСОБА_1, як на особу, яка вчинила щодо нього злочин, понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були понятими при проведенні впізнання, даних висновку експерта № 315 від 7 травня 2012 року, відповідно до якого у ОСОБА_3 виявлено закритий перелом кісток носу, без порушення функцій носового дихання, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я, строком до трьох тижнів, та які є наслідком прикладання тупого предмету (а.с. 159), інших доказах по справі.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику у справах про злочини проти власності" (v0010700-09) небезпечне для життя чи здоров'я насильство - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь, тощо.

Аналіз доказів, на які послався суд, свідчить про правильність висновків суду та доведеність винності ОСОБА_1 у вчинених злочинах.

За таких обставин доводи засудженого про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 187 КК України є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Об'єктивність оцінки наведених у вироку доказів було перевірено апеляційним судом. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено, а стосовно доводів апеляції засудженого, аналогічних викладеним у касаційній скарзі, наведено відповідні мотиви їх необґрунтованості. Тому підстав для сумніву в правильності оцінки зібраних доказів у колегії суддів немає.

Злочинні дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 187; ч. 2 ст. 186 КК України.

Одночасно не ґрунтуються на матеріалах справи доводи засудженого щодо порушення судом 299, 300, 308 КПК України (4651-17) , оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання, суд дотримався встановленого порядку дослідження доказів по справі, а допит, засудженого, потерпілих та свідків здійснювався у відповідності до вимог Закону (а.с. 321-344).

Що ж стосується доводів касаційної скарги засудженого про суворість призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання засудженому та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, яке ОСОБА_1 має відбувати реально, у межах санкцій відповідного закону, як вбачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, конкретні обставини справи, а також те, що ОСОБА_1 неодноразово судимий за скоєння аналогічних злочинів, та вчинив злочин у період умовно - дострокового звільнення. При цьому суд врахував також і особу засудженого та інші обставини, в тому числі й ті на які посилається засуджений.

Колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_1, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Підстав для його пом'якшення, про що йдеться у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів не вбачає.