Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С. М.,

суддів: Сахна Р. І., Єлфімова О. В.,

за участю прокурора Опанасюка О. В.,

засудженого ОСОБА_1,

захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за касаційними скаргами заступника прокурора Київської області, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також засудженого ОСОБА_1 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 03 квітня 2013 року.

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2012 року засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що судимості не має, до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 146 КК - на строк 10 років; за ч. 3 ст. 355 КК - на строк 8 років, а також за пунктами 3, 4, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК - до довічного позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, такого, що не має судимості, до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 146 КК - на строк 10 років; за ч. 3 ст. 355 КК - на строк 8 років, а також за пунктами 3, 4, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - до довічного позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_7 визначено покарання у виді довічного позбавлення волі;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, такого, що не має судимості, до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 146 КК - на строк 10 років; за ч. 3 ст. 355 КК - на строк 8 років, а також за пунктами 3, 4, 9, 12, ч. 2 ст. 115 КК - до довічного позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне ОСОБА_8 визначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Постановлено стягнути солідарно із ОСОБА_8, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 500 000 грн кожному.

Вирішено питання про долю речових доказів.

Апеляційний суд Київської області ухвалою від 03 квітня 2012 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 змінив. Пом'якшив ОСОБА_7 призначене покарання й ухвалив вважати останнього засудженим до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3

ст. 146 КК - на строк 6 років; за ч. 3 ст. 355 КК - на строк 5 років, а також за пунктами 3, 4, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 13 років. На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим суд остаточно визначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років. Також цей суд пом'якшив ОСОБА_8 призначене покарання та ухвалив вважати останнього засудженим до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 146 КК - на строк 6 років; за ч. 3 ст. 355 КК - на строк 5 років, а також за пунктами 3, 4, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 13 років. На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим суд остаточно визначив ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

За вироком місцевого суду ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винними і засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

18 червня 2008 року ОСОБА_1 з метою створення спільного сімейного бізнесу за участю ОСОБА_9 на прохання останнього та свого сина ОСОБА_7 у Першій Київській філії АКБ "Інтеграл" по вул. М. Раскової, 11 у м. Києві оформив кредитний договір під заставу земельної ділянки. Того ж дня біля вказаного відділення банку ОСОБА_1 передав ОСОБА_9 200 000 грн.

Крім того, в період із квітня 2007 року по березень 2008 року ОСОБА_7 у м. Києві поетапно віддав ОСОБА_9 гроші на загальну суму 61 800 грн, які останній також зобов'язався використати на створення спільного бізнесу.

Із серпня 2008 року по квітень 2009 року ОСОБА_1 та його сини неодноразово телефонували ОСОБА_9 на мобільний телефон, приїжджали до місця його роботи та проживання, намагаючись дізнатись, яким чином останній розпорядився переданими йому грошима та як виконується укладена між ними угода щодо організації спільного бізнесу.

ОСОБА_9 у свою чергу, отримавши від ОСОБА_1 указані гроші, почав ухилятися від виконання взятих на себе зобов'язань та від повернення грошей, хоча запевняв, що вони використовуються за призначенням.

В кінці травня 2009 року ОСОБА_1 вирішили викрасти ОСОБА_9, щоби примусити останнього повернути належних їм 261 800 грн.

ОСОБА_1 всі разом підготували мотузку, пістолет для відстрілу патронів з гумовими кулями марки "Форт-12р" калібру 9 мм, № НОМЕР_2, право на зберігання якого належить ОСОБА_7, а також підшукали автомобіль марки "Москвич 2141" (реєстр. № НОМЕР_1).

26 травня 2009 року приблизно о 07.00 год. ОСОБА_7 на автомобілі марки "Москвич" під'їхали до місця проживання ОСОБА_9 - до будинку АДРЕСА_1, та стали чекати на нього.

Приблизно о 08.30 год. ОСОБА_1 і ОСОБА_8, побачивши ОСОБА_9, вийшли із салону автомобіля і попрямували до останнього, а ОСОБА_7 залишився за кермом чекати на них.

Перші двоє, застосовуючи фізичну силу, схопили ОСОБА_9 за руки і проти його волі почали тягнути до автомобіля.

ОСОБА_8 ручкою заздалегідь заготовленого пристрою (пістолету) ударив ОСОБА_9 по голові, що дало змогу ОСОБА_1 та ОСОБА_8 подолати опір ОСОБА_9 і посадити його в салон автомобіля.

В середині ОСОБА_9 продовжив опиратися ОСОБА_1 та ОСОБА_8, через що останні зв'язали йому руки заготовленою раніше мотузкою.

26 травня 2009 року приблизно о 09.30 год. ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб на вказаному автомобілі під керуванням

ОСОБА_7 доставили ОСОБА_9 до будинку АДРЕСА_2, де із застосуванням насильства затягли його до підвального приміщення, в якому зв'язали мотузкою ноги та прив'язали до стільця.

Утримуючи ОСОБА_9, в період із 09.30 год. до 18.00 год. ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб почали примушувати ОСОБА_9 виконати взяті на себе цивільно-правові зобов'язання щодо повернення грошей, переданих йому для ведення спільного з ними бізнесу, однак останній відмовлявся повертати гроші.

26 травня 2009 року у вечірній час ОСОБА_7 (з метою приховати раніше вчинені злочини - викрадення людини та примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань) за попередньою змовою групою осіб на вищевказаному автомобілі привезли ОСОБА_9 до Жорнівського орнітологічного центру Києво-Святошинського району Київської області, де зв'язали вздовж тіла руки та ноги ОСОБА_9 та заклеїли рот ізоляційною стрічкою.

Приблизно о 21.00 год. ОСОБА_7, викопавши яму, помістили туди ОСОБА_9 й засипали ґрунтом, завдаючи потерпілому особливих фізичних та психічних страждань, оскільки останній весь час перебував при свідомості. У результаті таких дій ОСОБА_7 смерть ОСОБА_9 настала на місці вчинення злочину.

Після вчинення умисного вбивства потерпілого ОСОБА_7 з місця злочину зникли і, з метою знищення слідів злочину дорогою до

с. Бобровиці спалили та закопали в ґрунт речі потерпілого, а саме ножиці, голку, канву для вишивання та службове посвідчення останнього. Також із цією ж метою ОСОБА_7 на узбіччі дороги Жорнівка - Боярка викинули зв'язку ключів, ланцюжок та хрестик, які у невстановлений час та в неустановленому місці забрали у потерпілого ОСОБА_9

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У доповненнях до касаційної скарги ОСОБА_1, посилаючись на те, що у справі не здобуто доказів наявності у нього та його синів умислу на вбивство ОСОБА_9, вказує, що суд порушив принцип незмінності складу суду, а також неправильно, на його думку, застосував кримінальний закон і безпідставно засудив їх за ч. 2 ст. 115 КК за обтяжуючих обставин. У зв'язку з цим просить змінити вирок місцевого суду, а ухвалу апеляційного - скасувати, перекваліфікувати дії засуджених із пунктів 3, 4, 9, 12 ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК, а також просить змінити постановлені у справі судові рішення щодо нього, що, як він вважає, підлягають скасуванню в частині призначеного йому покарання. Крім того, засуджений просить постановити новий вирок.

У касаційній скарзі заступник прокурора Київської області, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. На думку прокурора, апеляційний суд необґрунтовано пом'якшив ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання, залишивши поза увагою ступінь тяжкості вчинених злочинів, а також те, що ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_1 з метою приховати інший злочин вчинили, серед іншого, умисне вбивство викраденої людини з особливою жорстокістю. Крім того, прокурор звертає увагу касаційного суду на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ч. 2 ст. 377 КПК 1960.

У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність покарання, призначеного апеляційним судом братам ОСОБА_1, ступеню тяжкості та особам засуджених внаслідок м'якості, просять ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

У запереченнях на касаційні скарги прокурора та потерпілих засуджені, а також захисник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2, посилаючись на безпідставність викладених у цих скаргах доводів, просять касаційні скарги прокурора та потерпілих залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, а також його захисника ОСОБА_2, які кожен окремо просили касаційну скаргу засудженого задовольнити, а касаційні скарги інших учасників судового розгляду залишити без задоволення, захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_3, яка заперечила проти задоволення скарг прокурора та потерпілих, думку прокурора, який підтримав повністю касаційну скаргу прокурора, а касаційні скарги інших учасників судового розгляду - частково, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені в скаргах, доповненнях і запереченнях на них доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу засудженого ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, потерпілих - задовольнити, а прокурора - задовольнити частково на таких підставах.

Відповідно до вимог статей 367- 369 КПК 1960 однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи є предметом перевірки, апеляційним судом, який за результатами такої перевірки згідно зі ст. 366 цього ж Кодексу, має право на скасування вироку суду на вказаних підставах.

Висновок суду про доведеність винуватості засуджених у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, обґрунтовано сукупністю доказів, розглянутих у судовому засіданні, належно оцінених і наведених судом у вироку. Цей висновок був предметом перевірки апеляційного суду і обґрунтовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраними у встановленому законом порядку, дослідженими у судовому засіданні, належно оціненими судом, і є обґрунтованим.

Що стосується доводів ОСОБА_1, викладених у доповненні до касаційної скарги, про те, що умислу на умисне вбивство потерпілого у нього та синів не було, то вони спростовуються наведеними у вироку доказами, які свідчать про спрямованість вчинених засудженими умисних дій, а також про те, що вони діяли з прямим умислом на досягнення єдиного спільного результату - смерті потерпілого, а не заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень.

Тому з урахуванням зазначених обставин, підстав для перекваліфікації злочинних дій засуджених з ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК колегія суддів не вбачає.

Твердження засудженого ОСОБА_1 у доповненнях до касаційної скарги, крім інших доводів, про істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, а саме вимог щодо незмінності складу суду, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що справу було розглянуто в одному й тому ж складі суду.

Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винного.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би були підставою для скасування чи зміни судових рішень у справі, колегія суддів не вбачає, а тому рішення судів в частині засудження ОСОБА_1 є законними і зміні або скасуванню не підлягають.

Разом із тим, ухвала апеляційного суду - це судове рішення щодо законності та обґрунтованості судового рішення суду першої інстанції, яке перевіряється в апеляційному порядку. Як і вирок суду першої інстанції, ухвала має бути законною та обґрунтованою. Згідно з ч. 2 ст. 377 КПК 1960 року, при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою. Тобто в ухвалі слід проаналізувати всі доводи, зазначені в апеляції, зіставити їх з наявними у справі доказами, та дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Ухвала ж апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону.

Відповідно до статей 3, 27 Конституції України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

За ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 64 КК довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд, мотивуючи призначення покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у виді довічного позбавлення волі, врахував, обставини справи, ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини їх вчинення та дані про особи винних.

На думку колегії суддів, мотивуючи призначення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання у виді довічного позбавлення волі, місцевий суд вірно врахував обставини вчинених злочинів, зокрема їх суспільну небезпечність, спосіб умисного вбивства і у своєму рішення зазначив, що засуджені проявили невмотивовану жорстокість під час вчинення вбивства, а способом захисту обрали невизнання своєї вини і заперечення очевидних фактів і призначив покарання, яке повністю відповідає тяжкості скоєного засудженими злочину, що має на меті також їх виправлення і запобігання вчинення нових злочинів.

В свою чергу апеляційний суд, пом'якшуючи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання за пунктами 3, 4, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 13 років на вищевказане уваги не звернув і дійшов передчасного висновку про можливість застосувати до останніх позбавлення волі на певний строк.

Крім того, відповідно до вимог кримінально-процесуального закону апеляційний суд повинен був ретельно вивчити й проаналізувати доводи, зазначені в апеляціях учасників судового розгляду, з урахуванням наявних у справі доказів із тим, щоб жоден із них не залишився без відповіді в ухвалі.

Як вбачається з ухвали, апеляційний суд не навів достатніх аргументів та не мотивував прийнятого рішення щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в частині пом'якшення покарання. Постановлена ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно перевірити доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій і постановити рішення з дотриманням усіх вимог закону.

Якщо за наслідками нового розгляду справи апеляційний суд дійде висновку про доведеність вини засуджених ОСОБА_7 та

ОСОБА_8 в інкримінованих їм злочинах, то рішення апеляційного суду в частині пом'якшення призначеного місцевим судом покарання до 13 років позбавлення волі слід вважати м'яким.

Враховуючи наведене і керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК 2012 (4651-17) року, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційні скарги потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити, касаційну скаргу заступника прокурора Київської області - задовольнити частково.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 03 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 03 квітня 2013 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.