5-463км14 Про незаконне придбання особливо небезпечного наркотичного засобу та незаконне його зберігання як для власного вживання, так і з метою збуту - 04.02.2014 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 04 лютого 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора м. Києва на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 13 червня 2013 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимостей в силу ст. 89 КК України, засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Відповідно до вимог ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок суду не оскаржувався.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення ним злочинів за наступних обставин.

Так, 21 травня 2012 року ОСОБА_1, знаходячись біля буд. № 68 по вул. Автозаводській в м. Києві, у невстановленої досудовим слідством особи придбав поліетиленовий пакет з особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом загальною масою 17,85 г., який він, зберігаючи при собі, переніс до буд. АДРЕСА_1, де продовжив незаконно зберігати як для власного вживання, так і з метою збуту.

Після чого, 28 травня 2012 року ОСОБА_1 розподілив раніше придбаний ним наркотичний засіб у два поліетиленові пакетики масами 6,52 г. та 6,01 г., один з яких зберігав при собі з метою збуту, а інший - без мети збуту.

Решту особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу масою 5,32 г., ОСОБА_1 продовжив незаконно зберігати з метою збуту.

Цього ж дня ОСОБА_1, знаходячись біля буд. № 49 по вул. Вишгородській в м. Києві, незаконно збув ОСОБА_3 за 120 грн. особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс масою 6,52 г.

Крім того, 29 травня 2012 року ОСОБА_1, знаходячись біля будинку № 49 по вул. Вишгородській в м. Києві, повторно незаконно збув ОСОБА_3 за 120 грн. особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс масою 5,32 г.

Крім того, 12 червня 2012 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 працівниками міліції було вилучено поліетиленовий пакет з особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом масою 6,01 г., який ОСОБА_1 незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту.

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із вироком суду, постановленим щодо ОСОБА_1, через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості, просить його скасувати та направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 69, ст. 75 КК України, не дав належної та достатньої оцінки тяжкості вчинених засудженим злочинів, даним про його особу, обставинам справи, об'єкту злочинного посягання та не мотивував прийнятого в цій частині рішення, у зв'язку з чим призначене покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, заперечення засудженого та захисника проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування вимог кримінального закону та м'якість призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання у зв'язку з необґрунтованим застосуванням положення ч. 1 ст. 69 КК України та безпідставним звільненням його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, то вони є необґрунтованими.

За змістом ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, місцевим судом при призначенні ОСОБА_1 покарання враховані характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчинених злочинів, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також наявність обставин, що пом'якшують покарання, та дані про його особу, зокрема, повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочинів, його відношення до вчиненого, вік, сімейні обставини, майнове становище, час його перебування по даній справі під вартою, наявність на утриманні неповнолітньої дитини та матері - інваліда 3-ої групи, яка потребує сторонньої допомоги, позитивні характеристики за місцем роботи та проживання.

Приймаючи до уваги сукупність цих обставин, рішення місцевого суду про можливість застосування при призначенні ОСОБА_1 покарання положення ч. 1 ст. 69 КК України та його виправлення без реального відбування покарання зі встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України є мотивованим, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 13 червня 2013 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.