Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Наставного В.В., Слинька С.С., Дембовського С.Г.,

розглянувши в судовому засіданні 03 лютого 2014 року в м. Києві кримінальне провадження щодо

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мартоноша Новомиргородського району Кіровоградської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, за ст. 185 ч. 3 КК України,

у касаційній скарзі засуджений просить вирок та ухвалу щодо нього скасувати, а кримінальне провадження щодо нього направити на новий судовий розгляд. Вважає, що його необґрунтовано притягнуто до кримінальної відповідальності, чим порушено вимоги ст. 62 Конституції України та кримінального закону, а апеляційний суд при перегляді кримінального провадження зазначених порушень закону не усунув, погодившись із рішенням суду першої інстанції. Крім того, вважає, що при призначенні покарання обставину вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння безпідставно враховано такою, що обтяжує покарання.

Вироком Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 03 липня 2013 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за те, що він 06 квітня 2013 року близько 22 години 30 хвилин з-під веранди будинку домоволодіння ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 з корисливих спонукань таємно викрав 3 мішки з зерном ячменя на суму 212 грн. 40 коп., після чого проник у приміщення комори, звідки таємно викрав 3 мішки з зерном пшениці на суму 260 грн. 10 коп., які переніс до гужової повозки та перевіз до свого домоволодіння і обернув його на свою користь, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 472 грн. 50 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2013 року зазначений вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни, а апеляції потерпілої ОСОБА_5 та засудженого без задоволення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши долучені до касаційної скарги копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Як вбачається із наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. При цьому місцевий суд послався на показання допитаного в судовому засідання ОСОБА_4, який свою вину у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України визнав повністю та вказав на обставини його вчинення. На підставі ст. 349 ч. 3 КПК України за згодою сторін, суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорювалися. При цьому засуджений не зазначає у касаційній скарзі про порушення порядку застосування зазначених положень процесуального закону, не вказував він на такі порушення і у своїй апеляційній скарзі. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_4, суд першої інстанції врахував, що злочин, у вчинені якого його визнано винним і засуджено відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, негативну характеристику за місцем проживання, позитивну характеристику за останнім місцем роботи, розмір завданих збитків, стан здоров'я засудженого, умови його життя. Щире каяття було враховано судом як обставину, що пом'якшує покарання, а вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння визнано такою, що обтяжує його.

Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано призначив засудженому покарання в мінімальних межах санкції статті 185 ч. 3 КК України.

При розгляді апеляцій потерпілої та засудженого, в яких питання доведеності вини та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи не ставилося, апеляційний суд їх доводи перевірив і своє рішення належним чином мотивував, погодившись із видом та розміром призначеного покарання ОСОБА_4, зазначивши, що при призначенні покарання судом першої інстанції усі обставини були враховані та підстави для пом'якшення покарання відсутні. При цьому апеляційний суд не знайшов підстав для укладення угоди про примирення, так як вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є тяжким, залишивши апеляційну скаргу потерпілої без задоволення.

Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Отже, покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, колегією суддів за матеріалами справи не виявлено.

Враховуючи зазначене, з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень та направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд немає, в зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 428 ч. 2 КПК України, колегія суддів

відмовити засудженому ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 03 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2013 року щодо нього.

Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.