Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів:

Крижановського В.Я., Слинька С.С., Наставного В.В.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2013 року,

Засуджений просить про зміну вказаних судових рішень, пом'якшення покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України та звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 серпня 2013 року ОСОБА_4 визнано винним і засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України, призначено покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк чотири роки. Вироком суду також вирішено долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним і засуджено за те, що він 10 липня 2013 року о 05:10, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у сквері по вул. Привокзальній у м. Чернігові, з погрозою застосування насильства відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_5, з чим зник з місця скоєння злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, заподіявши потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 2 034,30 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2013 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Засуджений ОСОБА_4 своє прохання про зміну судових рішень і пом'якшення покарань мотивував тим, що має незадовільний стан здоров'я, страждає на ряд тяжких захворювань.

Перевіривши касаційну скаргу, додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та витребуванні матеріалів кримінального провадження, що є підставою, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, для відмови у відкритті провадження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи засудженого у касаційній скарзі щодо невідповідності призначеного йому покарання внаслідок суворості є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що призначене покарання відповідає вимогам статей 50, 52, 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_4, попередження вчинення ним нових злочинів і є домірним скоєному. Судом при призначенні покарання враховано тяжкість скоєного злочину, дані про особу ОСОБА_4, зокрема й незадовільний стан здоров'я, про що він вказав в своїй касаційній скарзі.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, доводи засудженого, які були викладені ним в апеляційній скарзі, аналогічні й тим, що наведені в касаційній скарзі щодо суворості призначеного покарання, всебічно розглянуті апеляційним судом, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2013 року.

ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.