5-295км14 Про таємне викрадення чужого майна, шахрайство та завідомо неправдиве повідомлення про скоєння злочину - 30.01.2014 Прийняття

розглянула у судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Києві 30 січня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 1 серпня 2013 року.

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, раніше неодноразово судимого, останній раз 7 листопада 2008 року вироком Полтавського районного суду за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого 6.12.2010 року постановою Кіровського районного суду Донецької області умовно-достроково на 10 місяців 21 день,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі; ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі; ч. 1 ст. 383 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 1 серпня 2013 року цей вирок суду залишено без зміни.

Цим вироком, який залишений без зміни судом апеляційної інстанції, також засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржуються.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 30.10.2011 року приблизно о 19 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у АДРЕСА_1, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_4 на загальну суму 495 гривень.

Крім того, 08.11.2011 року ОСОБА_1 повідомив до Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області про вчинення щодо нього злочину, який насправді вчинено не було. 09.11.2011 року ОСОБА_1 подав заяву про викрадення у нього біля будинку автомобіля "Mitsubishi Lancer", д.н.з. НОМЕР_1, хоча насправді автомобіль у нього не викрадався, і викрадення автомобіля було інсценоване ним самим.

19.11.2011 року в ранковий час ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_1, повторно, перебуваючи на території АЗС "БЕЛ ОІЛ" по вул. Серьогіна, 4 "А", в м. Полтаві, шляхом обману та зловживання довірою, під виглядом майбутньої оплати раніше наданих послуг, заправили бак автомобіля "Mitsubishi Lancer", д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 пальним марки А-92 в кількості 54,09 літри по ціні 9,68 грн. за літр, після чого на автомобілі покинули територію АЗС не розрахувавшись за пальне, чим спричинили матеріальний збиток ТОВ "БЕЛ ОІЛ" на загальну суму 523 гривні 59 копійок.

27.12.2011 року в нічний час ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_1, повторно, шляхом розбиття віконного скла в салоні автомобіля "Daewoo Matiz", д.н.з. НОМЕР_2, який знаходився на вул. Фрунзе, 68 в м. Полтаві, таємно викрали із салону автомобіля майно ОСОБА_5 на загальну суму 3522 грн.

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, ставить питання про пом'якшення призначеного покарання та застосування ст. 75 КК України з огляду на наявність низки пом'якшуючих обставин, які суди не взяли до уваги, а саме: утримання ним хворої матері, вагітної дружини та двох дітей дружини. Повідомляє про ряд тяжких захворювань та позитивні характеристики з місць позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді; пояснення засудженого, який підтримав касаційну скаргу; думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України, підставами для скасування або зміни касаційним судом вироку, ухвали є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Однак, касаційний суд не вправі втручатися в судові рішення з підстав однобічності або неповноти судового слідства, чи невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що є предметом перегляду вироку судом апеляційної інстанції, яка зазначила про відсутність порушень вимог КПК України (4651-17) при проведенні досудового слідства і розгляді справи в суді першої інстанції. Тому, при розгляді доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засудженого, на підставі зібраних у встановленому порядку і досліджених в судовому засіданні доказів, які належно оцінені, отримали правильну юридичну оцінку. Законність цього висновку, кваліфікація дій засудженого підтверджені і судом апеляційної інстанції та у касаційному порядку не оспорюються.

Що стосується призначеного покарання, то воно обрано ОСОБА_1 у відповідності до вимог ч. 2 ст. 50, ст. 65 КК України, які вимагають від суду урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обтяжуючі та пом'якшуючі обставини, і призначити необхідне й достатнє покарання для виправлення винного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Призначаючи покарання засудженому, суд ці вимоги закону виконав і урахував ступінь тяжкості вчиненого; дані про судимості ОСОБА_1 за вчинення умисних корисливих злочинів; обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття; обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.

Взявши до уваги всі обставини вчинення злочинів, дані про особу винного, який характеризується задовільно, під час утримання під вартою одружився, має хвору матір похилого віку, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого лише в умовах ізоляції від суспільства і призначив йому покарання у межах санкцій статей обвинувачення. Правильно визначене судом і остаточне покарання, відповідно до вимог ст. 70 КК України.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд визнав обґрунтованим висновок місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_1, правильності кваліфікації його дій, а також щодо призначеного покарання.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Колегія суддів погоджується з постановленими судовими рішеннями, вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, сприятиме його виправленню і перевихованню, попередженню вчинення ним нових злочинів, а тому не вбачає підстав для прийняття рішення про пом'якшення призначеного покарання та застосування ст. 75 КК України, як про це йдеться у касаційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) ,

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 1 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.