Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф. суддів Швеця В.А., Бех М.О. за участю прокурора засудженого захисника Матюшевої О.В. ОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 січня 2014 року справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 28 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2013 року.

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 28 березня 2013 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 359 КК України до штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

Вирішено питання судових витрат по справі.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2013 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за вчинення закінченого замаху на незаконне придбання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації. Зокрема, замовивши 06 травня 2011 року та 25 травня 2011 року з Китайської Народної Республіки через мережу Інтернет на своє ім'я та домашню адресу, що в АДРЕСА_1, два автомобільні брелоки з вбудованими відео-аудіо записуючими пристроями по 16,38 доларів США кожний, оплатив їх, однак в зв'язку зі здійсненням співробітниками Київської регіональної митниці митного огляду міжнародних поштових відправлень та виявленням вказаних спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, не отримав їх.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і справу провадженням закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року. Стверджує, що вина ОСОБА_5 не доведена, умислу на вчинення злочину, за який його засуджено не було, оскільки він не знав, що автомобільні брелоки з вбудованими відео-аудіо записуючими пристроями є предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 359 КК України. Вказує, що вироби, які придбав засуджений не відносяться до спеціальних технічних засобів для негласного отримання інформації.

Не погоджується з ухвалою апеляційного суду та вважає, що вона не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, оскільки не містить обґрунтованих відповідей на всі доводи його апеляції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника на підтримання касаційних вимог, думку прокурора, яка вважала, що судові рішення слід залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність участі ОСОБА_5 у вчиненні злочину за встановлених у вироку обставин підтверджено сукупністю доказів, яким дана належна оцінка відповідно до вимог КПК України 1960 (1001-05) року.

Зокрема, засуджений визнав, що він, використовуючи Інтернет систему, придбав автомобільні брелоки з вбудованими відео-аудіо записуючими пристроями.

Як встановлено висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України № 408/3 від 28.09.2011 року надані йому на дослідження автомобільні брелоки з вбудованими відео-аудіо записуючими пристроями відносяться до спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про те, що реалізовані вироби не є спеціальними технічними засобами.

Проведена експертиза та її висновки відповідають вимогам ст. ст. 198 - 200 КПК України 1960 року.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд правильно кваліфікував злочинні дії винного за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 359 КК України, як закінчений замах на придбання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи касаційної скарги захисника, в тому числі щодо відсутності у ОСОБА_5 умислу на вчинення злочину, за який його засуджено є аналогічними доводам, викладеним у його апеляції та були предметом перевірки апеляційного суду, який в своєму рішенні проаналізував наведені ОСОБА_6 підстави для скасування вироку місцевого суду, і обґрунтовано залишив їх без задоволення.

Зокрема, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи роздруківки з Інтернет сайту "www.Dealextreme.com" та протокол огляду від 29.09.2011 року, апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи захисника про те, що у ОСОБА_5 не було умислу на вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 359 КК України, оскільки з матеріалів справи видно, що ОСОБА_5, замовив автомобільні брелоки саме в розділі "Шпигунські камери" та здійснив оплату за точкові шпигунські аудіо-відео камери, замасковані під ключ від автомобіля. При цьому в наданих засудженим роздруківках також міститься інформація про можливість за допомогою вказаних брелоків приховування факту зйомки та попередження адміністраторів сайту про зняття з них відповідальності за протизаконне використання камери брелока. В зв'язку з цим апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 замовляв автомобільні брелоки не за їх функціональним призначенням, як пристрій для відкриття автомобіля, а саме, виходячи з їх прихованих властивостей - можливості здійснення відеозапису за допомогою вмотивованої відеокамери, що з огляду на його вік, рівень освіти, спеціальність, за якою він працює - оператор програмного забезпечення, свідчить про умисний характер його дій.

З наведеними висновками суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів та вважає ухвалу апеляційного суду такою, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, є справедливим та достатнім для виправлення засудженого та попередження скоєння ним нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника немає.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року та п. п. 11, 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів,

касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 28 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2013 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.