Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Наставного В. В. і Дембовського С. Г., за участю прокурора засудженої Голюги В. В., ОСОБА_5

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 січня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 16 липня 2013 року щодо ОСОБА_5

Вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 березня 2013 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, таку, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнано винною у тому, що вона 22 вересня та 22 жовтня 2012 року у невстановленому місці та у невстановлений час, будучи в стані наркотичного сп'яніння, придбала у невстановленої особи особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, який незаконно зберігала при собі та біля будинків №12 по вулиці 3-я Цюрупинська та № 78 по вулиці Фрітаун у м. Херсоні незаконно збула ОСОБА_6 за 429 грн. та 210 грн., вагою 0, 067 г і 0, 027 г відповідно.

Крім того, ОСОБА_5 22 жовтня 2012 року у невстановленому місці, будучи в стані наркотичного сп'яніння, придбала у невстановленої особи наркотичний засіб опій ацетильований, який незаконно зберігала для подальшого збуту та, який у це й же день, у період із 15 години до 15 години 25 хвилин на перехресті вулиць Цюрупинська та Загородня в м. Херсоні, в неї було вилучено при її огляді працівниками міліції, вагою 0, 119 г.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 16 липня 2013 року вирок щодо засудженої залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_5 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону з направленням справи на новий апеляційний розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що апеляційний суд, залишаючи вирок місцевого суду без зміни, в порушення вимог ст. 377 КПК України 1960 року, не зазначив підстави, через які апеляцію прокурора визнано необґрунтованою. Крім того, посилається на те, що суд 2-ї інстанції належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженої, а тому вважає, що ст. 69 КК України застосовано безпідставно та не зазначено до якої міри покарання.

У заперечені на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_7 просить судові рішення щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні нею злочину, за який її засуджено, та правильність кваліфікації дій за ч. 2 ст. 307 КК України, в касаційній скарзі прокурора не оспорююється.

Доводи касаційної скарги, що суд першої інстанції без достатніх підстав призначив засудженій покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а апеляційний суд залишив вирок без зміни, колегія суддів вважає безпідставними.

Апеляційний суд, погоджуючись із рішенням місцевого суду в частині призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, мотивував своє рішення.

Так, як суд першої так і апеляційної інстанцій врахували ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винної, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, визнання нею вини, щире каяття та перебування на її утриманні неповнолітньої дитини. Ці пом'якшуючі покарання обставини обґрунтовано визнано такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженою злочину та дають підстави призначення їй основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Основної частини цього Кодексу. Крім того, на підставах, передбачених у частині першій цієї статі, суд може не призначити додаткове покарання, що передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов вірного висновку про можливість залишення без зміни вироку суду першої інстанції. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК Країни 1960 року.

Із огляду на викладене, колегія суддів погоджується із такими рішеннями щодо призначення засудженій покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Воно відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим та достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідних положень" КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 16 липня 2013 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.