Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дембовського С. Г., суддів Колесниченка В. М. і Крижановського В. Я., за участю прокурора секретаря судового засідання Голюги В. В., Гладкіх Л. М.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 30 січня 2014 року матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 14 травня 2013 року щодо ОСОБА_6,

Вироком Заставнівського районного суду Чернівецької області від

1 березня 2013 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

засуджено:

за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;

за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України протягом іспитового строку покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 27 грудня 2012 року близько 21 години, будучи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на заволодіння чужим майном, по вулиці Буковинське Віче, 1 в м. Заставна, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя й здоров'я потерпілого ОСОБА_7, завдав останньому удар кулаком в обличчя та тулуб й відкрито заволодів його майном на суму 355 гривень, а також паспортом громадянина України та іншими важливими особистими документами.

Крім того, ОСОБА_6 заволодів пенсійною пластиковою карткою та кредитною пластиковою картою "Приват Банку" ОСОБА_7, які умисно пошкодив шляхом переламу на дві частини, що зробило їх використання в подальшому за цільовим призначенням без відновлювальних заходів повністю неможливим.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 14 травня 2013 року вирок щодо засудженого залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий апеляційний розгляд, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Зазначає про те, що апеляційний суд, залишаючи вирок місцевого суду без зміни, не взяв до уваги, що ОСОБА_6 учинив умисні кримінальні правопорушення, які відносяться до категорії невеликої тяжкості та тяжких, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, на момент скоєння правопорушень ніде не працював, шкоду потерпілому не відшкодував і останній має до нього претензії матеріального характеру, а тому ст. 75 КК України застосовано безпідставно.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню.

Апеляційний суд, погоджуючись із рішенням місцевого суду про звільнення ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, послався на повне визнання його вини, посередню характеристику, інвалідність 3-ї групи, не перебування на обліку у лікаря нарколога та психіатра. Наведені обставини, за переконанням як суду першої так і апеляційної інстанцій, свідчили про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Із такими висновками не можна погодитись, оскільки вони не ґрунтуються на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен урахувати тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Разом із тим, суд не дав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_6, учинив кримінальні правопорушення, які відповідно до положень ст. 12 КК України, відносяться до категорії невеликої тяжкості та тяжкого. Тобто, суд належним чином не врахував тяжкість кримінальних правопорушень, як про це правильно зазначено у касаційній скарзі прокурора.

Крім того, як убачається з матеріалів кримінального провадження, кримінальні правопорушення були скоєнні в стані алкогольного сп'яніння, що правильно віднесено до обтяжуючої покарання обставини, пом'якшуючих - не встановлено.

Також судами належним чином не враховано думку потерпілого, який до ОСОБА_6 мав претензії матеріального характеру.

За таких обставин, призначене засудженому ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не можна вважати достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436 КПК України,

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 14 травня 2013 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий апеляційний розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.