Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Наставного В. В. і Дембовського С. Г., за участю прокурора Голюги В. В. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 січня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вироки Краматорського міського суду Донецької області від

29 січня 2013 року та Апеляційного суду Донецької області від 29 серпня 2013 року щодо нього.

Вироком Краматорського міського суду Донецької області від

29 січня 2013 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 10 липня 2012 року за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки виправних робіт з відрахуванням 10 % заробітку на користь держави,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавленні волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, яке його власністю.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднана невідбута частина покарання за попереднім вироком та визначено остаточне покарання у виді позбавленні волі на строк 7 років і 6 місяців.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнаний винним і засуджений за те, що він 8 та 28 серпня 2012 року в м. Краматорську, отримавши від покупця оперативної закупки ОСОБА_6 гроші в сумі 300 грн., біля залізничного вокзалу м. Слов'янська у невстановленої особи придбав та перевіз до м. Краматорська наркотичний засіб - опій ацетильований, вагою 10 г та, який в ці ж дні незаконно збував ОСОБА_6, вагою 0, 057 г та 0, 031 г відповідно.

29 серпня 2012 року за місцем проживання ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 працівниками міліції було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, вагою 0, 067 г, який він незаконно зберігав для подальшого збуту.

За апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказаний вирок місцевого суду в частині призначення засудженому покарання скасовано Апеляційним судом Донецької області та постановлено свій вирок від 29 серпня 2013 року.

Цим вироком ОСОБА_5 призначено покарання за ч. 2 ст. 307 КК України 7 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке його власністю та на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та визначено остаточне покарання у виді позбавленні волі на строк 7 років і 6 місяців із конфіскацією всього майна, яке його власністю.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень щодо нього, оскільки вважає, що його дії невірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, так як він придбав, зберігав та перевозив наркотичний засіб не з метою збуту, а для власного вживання й на прохання його колишньої співмешканки, яка була оперативним закупником. Також посилається на однобічність та неповноту досудового слідства й судового розгляду справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та на суворість призначеного покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про залишення без задоволення скарги засудженого, перевіривши матеріали справи й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого не підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про скасування або зміну вироку, ухвали, постанови відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, суд касаційної інстанції керується статтями 370-372 цього Кодексу і не переглядає судові рішення з підстав однобічності і неповноти дізнання та досудового слідства, невідповідності висновків суду у вироку фактичним обставинам справи. Натомість, саме такі підстави є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.

Із огляду на це, судова колегія при вирішенні питань, поставлених у касаційній скарзі виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції і в межах поданої апеляції перевірених колегією суддів апеляційного суду.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказах, і є правильними.

Зокрема, винуватість засудженого у незаконному придбанні, перевезенні та зберіганні з метою збуту та незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6, із яких убачається, що вона добровільно брала участь у проведенні оперативної закупки та саме у ОСОБА_5 придбала за вручені їй працівниками міліції кошти особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, вагою у перерахунку на суху речовину 0, 057 г та 0, 031 г.

Із даних, що містяться у протоколі відтворення обстановки та обставин події вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 детально показав на місці, за яких обставин він отримував від оперативного закупника гроші для придбання наркотичного засобу та яким чином його збував.

Крім того, винуватість засудженого підтверджується показаннями свідків, даними, що містяться у протоколах слідчих дій, висновками експертиз та іншими наведеними у судових рішеннях доказами, і сумніву у їх достовірності немає.

Ці та інші наведені у вироку суду докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_5 винний у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

При перевірці матеріалів кримінальної справи встановлено, що судом досліджені всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного її вирішення. Проявів упередженості щодо ОСОБА_5 під час судового розгляду не виявлено.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307 КК України кваліфіковано вірно.

Отже, вважати, що судом неправильно застосований кримінальний закон, немає підстав.

При призначенні ОСОБА_5 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого. Обране покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи засудженого, аналогічні тим, що наведені у касаційній скарзі. Викладені в ухвалі апеляційного суду мотиви визнання цих доводів безпідставними і такими, що не відповідають матеріалам справи, є обґрунтованими. Свої висновки з цього питання суд 2-ї інстанції належним чином умотивував.

Істотних порушень норм КПК України (4651-17) , які б могли бути підставою для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вироки Краматорського міського суду Донецької області від

29 січня 2013 року та Апеляційного суду Донецької області від 29 серпня 2013 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.