Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.суддів Швеця В.А., Бех М.О. за участю прокурора Матюшевої О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 січня 2014 року справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 21 травня 2013 року.

Вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 203-2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 102 000 (сто дві тисячі) гривень з конфіскацією грального обладнання.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 203-2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 102 000 (сто дві тисячі) гривень з конфіскацією грального обладнання.

ОСОБА_5 та ОСОБА_7 визнані винними і засуджені за те, що в період з середини травня 2012 року по 06 липня 2012 року здійснювали діяльність з організації та проведення грального бізнесу у АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить скасувати вирок апеляційного суду і справу направити на новий апеляційний розгляд. В обґрунтування своїх вимог вказує, що матеріалами справи не підтверджується його винуватість у вчиненні злочину, за який його засуджено та в обґрунтування зазначеного наводить доводи щодо невідповідності висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, не погоджується з оцінкою судом доказів.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 просить змінити вирок апеляційного суду щодо її підзахисного в частині призначеного покарання, застосувавши ст. 69 КК України. Вказує, що ОСОБА_7 визнав свою вину у скоєному, має на утриманні двох непрацездатних осіб та у зв'язку з тяжким матеріальним становищем, призначений розмір штрафу для нього є занадто великим.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка вважала, що судове рішення слід залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевірка невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, на які є посилання в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_5, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року не є предметом перегляду в суді касаційної інстанції, тому колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій. В зв'язку з чим доводи касаційної скарги ОСОБА_5 в цій частині задоволенню не підлягають. До того ж останній в ході розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції повністю визнавав свою вину у скоєному.

Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ці вимоги закону врахував не в повній мірі, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Скасовуючи вирок в частині призначеного покарання, апеляційний суд правильно дійшов висновку про те, що при призначенні ОСОБА_5 та ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд першої інстанції визнавши обставинами, що пом'якшують покарання - вчинення злочину вперше, відсутність судимостей, не вмотивував, яким чином вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та впливають на пом'якшення покарання. Наявність однієї обставини - щире каяття у скоєному, на думку колегії суддів апеляційного суду не є достатньою підставою для призначення покарання нижче від найнижчої межі.

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано вказав на те, суд першої інстанції обираючи розмір призначеного на підставі ст. 69 КК України покарання у виді штрафу, залишив поза своєю увагою положення ч. 2 вказаної статті, відповідно до якої за вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цієї частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

З наведеними у вироку апеляційного суду доводами погоджується і суд касаційної інстанції, а тому твердження у касаційній скарзі захисника ОСОБА_6 про суворість призначеного засудженому ОСОБА_7 покарання, яке до того ж обрано в межах мінімальної межі санкції ч. 1 ст. 203-2 КК України колегія суддів вважає безпідставними та приходить до висновку, що призначене судом апеляційної інстанції покарання засудженим є законним, справедливим і таким, що сприятиме їх перевихованню та попередженню нових злочинів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року підстави для скасування чи зміни судових рішень щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та задоволення касаційних скарг відсутні.

Істотних порушень судами вимог кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року та п. п. 11, 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів,

касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Донецької області від 21 травня 2013 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - без зміни.