Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні 30 січня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 10 вересня 2013 року щодо нього.

Вказаним вироком міськрайонного суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше несудимого,

засуджено за ч. 2 ст. 365 КК України (в редакції від 15.04.2008 року)із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 2 роки.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено спеціального звання - лейтенант міліції.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Сумській області 1015, 20 грн. витрат на проведення експертизи.

Стягнуто з УМВС України на Південно - Західній залізниці на користь ОСОБА_3 3000 грн. моральної шкоди.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він працюючи оперуповноваженим лінійного відділення кримінальної міліції на залізничній станції Конотоп Управління МВС України на Південно-Західній залізниці і маючи спеціальне звання "лейтенант міліції", тобто будучи службовою особою, правоохоронного органу, повинен був дотримуватись основних засад, принципів, цілей і завдань, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про міліцію" (565-12) та Дисциплінарним статутом. Проте, нехтуючи зазначеними нормами, ОСОБА_1, перевищуючи службові повноваження, тобто умисно вчиняючи дії, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, заподіяв істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам потерпілого ОСОБА_3, що супроводжувалось насильством, за таких обставин.

25 вересня 2009 року о 16 годині 10 хвилин до чергової частини лінійного відділу міліції на "Південно-Західній залізниці" у м. Конотоп з ознаками алкогольного сп'яніння працівниками міліції був доставлений неповнолітній ОСОБА_3 Після огляду ОСОБА_3 у приміщенні чергової частини відділу фельдшером медичного пункту залізничного вокзалу на станції Конотоп ОСОБА_4, з 17 години 05 хвилин і до 19 години 40 хвилин з потерпілим ОСОБА_3 займався оперуповноважений лінійного відділу кримінальної міліції ОСОБА_1 Під час встановлення особи неповнолітнього та складання протоколу про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в період з 18 годинні 10 хвилин до 18 годин 45 хвилин у службовому кабінеті лінійного відділу міліції № 1.4, перевищуючи свої службові повноваження, вдарив потерпілого у груди та в область попереку, а коли ОСОБА_3 спробував вийти з кабінету в туалет, вдарив його ногою в спину, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10 вересня 2013 року вирок місцевого суду залишений без зміни.

У касаційній скарзі засуджений просить вирок та ухвалу скасувати а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально - процесуального закону. Вказує, що суд першої інстанції при постановленні вироку порушив вимоги ст. 334 КПК України, оскільки не прийняв до уваги його показання і обмежився лише поясненням потерпілого ОСОБА_3, його представника та батька; судом не допитано свідків, які могли підтвердити його невинуватість у вчиненні інкримінованого злочину, та порушено вимоги п. 2 ст. 64 КПК України.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ці порушення вимог закону, всупереч вимогам ст. 377 КПК України належним чином не перевірив доводи апеляційних скарг та не надав на них відповіді, а тому підлягає скасуванню і його ухвала.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисника, які підтримали доводи касаційної скарги; думку прокурора про необґрунтованість скарги засудженого ОСОБА_1; перевіривши матеріали справи, та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

За змістом касаційної скарги засуджений порушує питання про перегляд судових рішень у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Проте зазначені обставини були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року не підлягають, а отже при касаційному розгляді кримінальної справи колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Як убачається з матеріалів справи, доводи щодо своєї невинуватості

ОСОБА_1 висловлював під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій, які обґрунтовано визнали їх безпідставними. Свої висновки щодо винуватості ОСОБА_1 суд першої інстанції належним чином умотивував у постановленому судовому рішенні. Вони підтверджені доказами, зібраними та ретельно дослідженими у судовому засіданні, які відповідно до вимог ст. 67 КПК України отримали всебічну, повну та об'єктивну оцінку як у вироку суду першої інстанції, так і в ухвалі апеляційного суду.

Зокрема, винність засудженого підтверджується послідовними та детальними, без будь - яких суттєвих протиріч та розбіжностей, показаннями потерпілого ОСОБА_3 про обставини вчинення засудженим злочину, які повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та підтверджуються записом у кримінальному журналі Конотопської ЦРЛ від 26.09.2009 року про звернення ОСОБА_3 до лікувального закладу після його побиття працівниками лінійного відділу міліції; протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання та довідки до нього; протоколом огляду місця події; протоколом відтворення обстановки та обставин події; висновком додаткової комісійної судово - медичної експертизи за № 142/2010 від 14.01.2011 року та які, у свою чергу, є повними та науково обґрунтованими.

І будь-яких даних, що ставили би під сумнів достовірність наявних у справі доказів, у тому числі показань свідків та потерпілого, під час перевірки матеріалів справи не встановлено. Ці докази узгоджуються між собою, а підстав вважати їх недостовірними з матеріалів справи не вбачається.

Виходячи зі встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 365 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи касатора про порушення судом вимог ст. 334 КПК України безпідставні, оскільки невизнанню засудженим своєї вини дана правильна оцінка, як бажання уникнути відповідальності, що знайшло своє відображення у вироку.

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи, а тому колегія суддів вважає доводи скарги засудженого про те, що у справі не допитані всі свідки безпідставними, оскільки це не відобразилось на повноті судового слідства

Посилання засудженого у скарзі про те, що судом порушено вимоги п. 2 ст. 64 КПК України, також неспроможні та спростовуються вироком суду.

Надуманими є також посилання в касаційній скарзі засудженого на порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 377 КПК України.

Так, відповідно до статей 362 і 365 КПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити усі доводи апеляцій, у тому числі, якщо для того є підстави - і шляхом проведення судового слідства. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути ретельно вивчені, проаналізовані з урахуванням наявних у справі та додатково поданих матеріалів з тим, щоб жодний довід не залишився нерозглянутим.

Згідно зі ст. 377 КПК України у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення, і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою, а доводи апелянта - безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, залишаючи апеляції засудженого та його захисника, а також прокурора без задоволення, апеляційний суд, дотримався цих вимог закону, перевірив та дав оцінку усім доводам їхніх апеляцій із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення, у тому числі й тим, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги засудженого ОСОБА_1

Ухвала апеляційної інстанції відповідає положенням ст. 377 КПК України, є вмотивованою.

Таким чином при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону при постановленні судових рішень щодо засудженого, покарання призначене ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 65 КК України, а тому касаційна скарга останнього задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України від 13.04.2012 (1001-05) року, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 10 вересня 2013 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 365 КК України ОСОБА_1, залишити без зміни.