Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні 30 січня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровогорадської області від 06 березня 2013 року щодо нього.

Вказаним вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше неодноразового судимого, останній раз: Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області від 11.01.2013 року за ч. 1 ст. 296, 70, 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 7 місяців, за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 13.12. 2012 року - 2 роки 3 місяці позбавлення волі та за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.01.2013 року - 1 рік 3 місяці позбавлення волі, а всього - 3 роки 6 місяців, та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 постановлено відраховувати з 09 жовтня 2012 року, тобто з моменту затримання.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, раніше судимого: Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області від 23.10.2012 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з іспитовим строком 1 рік, за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23.10.2012 року - 6 місяців позбавлення волі, та остаточно призначено ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

Відповідно до ст. ст. 75, 76, 104 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання, з іспитовим строком 2 роки, та покладенням на нього обов'язків передбачених п.п. 2,3,4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів по справі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винними та засуджено за те, що він 17 липня 2012 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, спільно з неповнолітнім ОСОБА_2 та неповнолітньою особою, відносно якої відмовлено у порушенні кримінальної справи за відсутності в його діях складу злочину, проходячи по АДРЕСА_1 помітили, що на території домоволодіння НОМЕР_1, котре належить ОСОБА_3 перебуває співмешканка ОСОБА_1 - ОСОБА_4, вони з метою з'ясування стосунків з сином власника - ОСОБА_5, котрий був поруч із ОСОБА_4, взявши в руки дерев'яні палиці, які відломили з паркану вказаного домоволодіння зайшли на подвір'я, де між ними та ОСОБА_5 зав'язалась словесна суперечка, яка переросла в бійку, в ході якої ОСОБА_1 наніс ОСОБА_5 декілька ударів руками по голові. Згодом в бійку вступили ОСОБА_2 та неповнолітня особа, які повалили ОСОБА_5 з ніг та почали наносити йому удари руками та ногами по голові та тулубу, в результаті чого в ході бійки спричинили останньому середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, які викликали тривалий розлад здоров'я на термін понад 21 доби.

В цей час із-за будинку вийшов ОСОБА_3, який спробував припинити побиття свого сина, однак ОСОБА_1 наздогнавши його біля приміщення гаражу наніс йому декілька ударів по голові, від чого останній втративши рівновагу упав. Після цього ОСОБА_1 та неповнолітня особа почали наносити ОСОБА_3 удари руками та ногами по різним частинам тіла. В ході бійки ОСОБА_1, діючи умисно, посягаючи на здоров'я ОСОБА_3, усвідомлюючи свої протиправні дії та бажаючи спричинення тілесних ушкоджень, в той час як останній знаходився на землі в горизонтальному положенні лежачи на животі, наніс йому руками та ногами не менше 7 ударів по тулубу та голові, в результаті чого спричинив ОСОБА_3 середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, які викликали тривалий розлад здоров'я на термін понад 21 доби.

Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровогорадської області від 06 березня 2013 року щодо засудженого ОСОБА_1 в апеляційному порядку не переглядався.

У касаційному порядку судове рішення щодо ОСОБА_2 не оскаржується.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити судове рішення в частині призначення покарання. Вказує, що при призначенні покарання за сукупністю злочинів суд першої інстанції не вірно визначив загальний строк покарання. Вважає, що цей строк не може перевищувати 6 років, оскільки ч. 3 ст. 185 КК України, за якою його засуджено вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 13.12.2012 року, передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вважав, що судові рішення слід залишити без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 КК України та п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) остаточне покарання за сукупністю злочинів має визначатися за найбільш суворим видом покарання за окремі злочини, що до неї входять, і в межах санкції того закону, який передбачає більш суворе покарання. Однак якщо хоча б один зі злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для такого виду у Загальній частині КК (2341-14) .

А за правилами, передбаченими в частинах першій - третій ст. 70 КК України, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 63 КК України (Загальна частина) позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років, за винятком випадків передбачених Загальною частиною цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України злочин передбачений ч. 3 ст. 185 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 вчинив умисний, тяжкий злочин передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, та був засуджений вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2012 року до 4 років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України остаточно визначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції за оскарженим вироком призначаючи покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на 6 років 6 місяців дотримався вимог кримінального закону, оскільки це покарання відповідає вищезазначеним вимогам Загальної частини КК України (2341-14) , та не перевищує його межі.

А тому думка засудженого про те, що строк покарання який він має відбувати за сукупністю злочинів не може перевищувати 6 років, є хибною.

Покарання призначено ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Перевіривши матеріали кримінальної справи в межах касаційних вимог, вважає безпідставною касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11,15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України від 13 квітня 2012 (4651-17) року, колегія суддів, -

Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровогорадської області від 06 березня 2013 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.