Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні 30 січня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2013 року щодо них.

Вказаним вироком районного суду засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, раніше не судиму,

за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку 2 роки, та з покладенням на неї обов'язків передбачених п. п. 2,3,4 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянку України, раніше не судиму,

за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку 3 роки, та з покладенням на неї обов'язків передбачених п. п. 2,3,4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів по справі.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними та засуджено за те, що вони 14 травня 2011 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, знаходячись на вул. Запорізькій навпроти будинку № 26 в м. Підгороднє Дніпропетровського району Дніпропетровської області, де реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку, проявляючи явну неповагу до суспільства, незважаючи на присутність малолітніх дітей та людей похилого віку, використовуючи незначний привід, діючи умисно, з хуліганських спонукань, в групі між собою, стали виражатися нецензурною лайкою на адресу потерпілої ОСОБА_3, ображаючи її честь та гідність.

Продовжуючи скоювати хуліганство, ОСОБА_1, проявляючи явну неповагу до суспільства та ігноруючи існуючи в суспільстві елементарні правила поведінки, діючи навмисно, в групі осіб, з особливою зухвалістю, утримуючи ОСОБА_3, лівою рукою за волосся, стала наносити кулаком правої руки множинні удари в різні частини голови та тулуба, точну кількість яких органом досудового слідства не встановлено.

В цей час ОСОБА_2, грубо порушуючи громадський порядок та проявляючи явну неповагу до суспільства, бажаючи самоствердитися шляхом застосування фізичного насилля, діючи з особливою зухвалістю, в групі осіб, озброївшись каменем, який лежав на землі та тримаючи його в правій руці, почергово з ОСОБА_1 стала навмисно наносити множинні удари в область голови потерпілої, точну кількість яких органом досудового слідства не встановлено.

Таким чином, в результаті спільних хуліганських дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, нанесли потерпілій ОСОБА_3 не менш як 11 ударів в різні частини голови та тулубу, чим спричинили останній легкі тілесні ушкодження, які потягнули за собою короткочасний розлад здоров'я більш як на 6 днів, але не більше трьох тижнів.

Крім того, 14 травня 2011 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, в ході здійснення хуліганських дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, знаходячись на вул. Запорізькій навпроти будинку № 26 в м. Підгороднє Дніпропетровського району Дніпропетровської області, діючи в результаті несподівано виниклого умислу, направленого на відкрите заволодіння чужим майном, скориставшись тим, що ОСОБА_3 пригнічена та знаходиться в безпорадному стані, навмисно, узгоджено в групі осіб, із корисливих спонукань відкрито викрали відеокамеру "SONI DCR-SR 65Е", яка належить потерпілій вартістю 3340 гривень та з викраденим зникли з місця скоєння злочину, чим спричинили ОСОБА_3 матеріальну шкоду в зазначеному розмірі.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2013 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційних скаргах засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2, порушують питання про зміну судових рішень, шляхом виключення з них суми моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_3 у розмірі 30000 грн. При цьому наводять обставини за яких вони не можуть сплатити вказану суму, зокрема те, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою, страждає на ряд захворювань, а ОСОБА_2 не працює, страждає психічним захворюванням та оформлює інвалідність 2 групи. Також засуджені зазначають, що знаходяться у скрутному матеріальному становищі.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який не погодився з касаційними скаргами засуджених; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без зміни з таких підстав.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України і роз'яснень, наданих в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення втраченого здоровя.

Згідно наведеного, а також відповідно до ст. 324 КПК України, при обґрунтуванні моральної шкоди суд має виходити з глибини моральних і психологічних страждань особи, ступеню порушення звичайного ритму життя і душевної рівноваги, а також матеріального стану як засудженого, так і потерпілого.

Як убачається з матеріалів справи, потерпілою ОСОБА_3 було заявлено цивільний позов про відшкодування їй, зокрема, моральної шкоди на суму 50000 грн.

Вирішуючи питання про розв'язання цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та задовольняючи його частково місцевий суд, з яким погоджується й колегія суддів, врахував характер вчиненого діяння, фізичний біль і страждання, які потерпіла зазнала у зв'язку з травмуванням, психічні переживання, що супроводжували її під час уживання заходів для того, щоб через травму не вибитись із життєвої колії, звичного для неї укладу життя. З урахуванням цих обставин, суд визначив відповідний, помірний розмір відшкодування моральної шкоди.

Такий розмір відшкодування збитків потерпілій відповідає вимогам ст.ст. 23, 1167 ЦК України. Більше того, розмір моральної шкоди у сумі 30000 грн. підлягає стягненню з засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно, що є розумним і справедливим, а тому, навіть з врахуванням доводів касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги необхідно залишити без задоволення.

Аналогічні твердження засуджених перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали безумовні підстави для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11,15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України від 13 квітня 2012 (4651-17) року, колегія суддів, -

касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2013 року щодо засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без зміни.