Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С.,

суддів Дембовського С.Г., Наставного В.В.,

за участю прокурора Піх Ю.Г.

розглянула в судовому засіданні 30 січня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - Аблякімової З.В. на вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04 вересня 2012 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 червня 2012 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

який не має судимості,

засуджено за ст. 149 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і на нього покладено відповідні обов'язки.

ОСОБА_2 за ст.ст. 28 ч. 3, 357 ч. 3, ст. 189 ч. 2, ст.ст. 27 ч. 3, 15 ч. 2, 149 ч. 3, ст.ст. 28 ч. 3, 364 ч. 3 КК України виправдано у зв'язку з недоведеністю його участі в скоєнні вказаних злочинів.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, який відповідно

до вимог ст. 89 КК України не має судимості,

засуджено:

за ст. 189 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

за ст. 149 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна;

за ст. 357 ч. 3 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;

за ст. 15 ч. 2, ст. 149 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців без конфіскації майна;

за ст. 122 ч.1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянина України, який відповідно до

вимог ст. 89 КК України не має судимості,

засуджено:

за ст. 189 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

за ст. 149 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці без конфіскації майна;

за ст. 15 ч.2, ст. 149 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України остаточне покарання ОСОБА_4 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці без конфіскації майна.

Згідно ухвали Оріхівського районного суду Запорізької області від 04 вересня 2013 року на підставі ст. 82 КК України невідбуту частину покарання 01 рік 08 місяців ОСОБА_4 замінено більш м'яким покаранням у виді виправних робіт з відрахуванням із заробітної плати в дохід держави в розмірі 20 %.

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

громадянина України, який не має судимості,

засуджено:

за ст. 189 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;за ст. 149 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України остаточне покарання ОСОБА_5 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і на нього покладено відповідні обов'язки.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_5,

громадянку України, яка не має судимості,

засуджено:

за ст. 189 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;за ст. 149 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України остаточне покарання ОСОБА_6 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і на неї покладено відповідні обов'язки.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 і ОСОБА_18 залишено без розгляду.

Вказаним вироком суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винуватими та засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

Так, у листопаді 2008 року, ОСОБА_3 та інша особа, вступили в злочинну змову спрямовану на заволодіння грошовими коштами і майном ОСОБА_7 та в період часу з листопада по грудень 2008 року приїжджали до ОСОБА_7 за адресою його проживання в АДРЕСА_1, де ОСОБА_3 із застосуванням насильства, не небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, вимагав у ОСОБА_7 грошові кошти на суму 14 000 гривень, які він заборгував ПП "ОСОБА_32". ОСОБА_7, сприймаючи загрози реально, в період часу з листопада по грудень 2008 року регулярно передавав ОСОБА_3 в своїй квартирі грошові кошти на загальну суму 8 300 гривень.

В кінці грудня 2008 року у вечірній час ОСОБА_3 разом з іншою особою прийшли в офіс 1 ОСОБА_7, що за адресою: АДРЕСА_5, де ОСОБА_3 в черговий раз вимагав у ОСОБА_7 передачі грошей у рахунок погашення боргу і в рахунок його погашення незаконно заволодів майном ОСОБА_7, а саме: принтером марки "Canon", членською книгою садово - городницького товариства "Заводське" (м. Євпаторія) та чотирма пластиковими стільцями.

У травні 2009 року ОСОБА_3 на виконання злочинного наміру по заволодінню грошовими коштами та майном ОСОБА_7 на автомобілі "ДЕУ-Ланос", р.н. НОМЕР_1, прибув до ОСОБА_7 і, перебуваючи в автомобілі біля будинку ОСОБА_7 в м. Євпаторія, з погрозою застосування насильства, не небезпечного для життя і здоров'я потерпілого, примусив ОСОБА_7 передати йому грошові кошти в сумі 4 700 гривень.

У період часу з листопада 2008 року по 18 вересня 2009 року ОСОБА_3 шляхом вимагання заволодів грошовими коштами та майном ОСОБА_7 на загальну суму 15 000 гривень, чим завдав значної шкоди потерпілому.

Крім того, 18 вересня 2009 року ОСОБА_3 прибув до квартири ОСОБА_7 в АДРЕСА_1, де навмисно, руками і ногами завдав кілька ударів в область обличчя і тулуба ОСОБА_7 і шляхом погроз продовження застосування фізичного насильства заволодів документами останнього, а саме: паспортом громадянина України, водійським посвідченням та посвідченням учасника бойових дій.

Крім того, 18 вересня 2009 року ОСОБА_3, реалізуючи умисел, спрямований на здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, вивіз ОСОБА_7 з місця його проживання на територію бази в м. Білогірськ з метою піддати останнього незаконній трудовій експлуатації. ОСОБА_3 на виконання злочинного умислу, перебуваючи в квартирі ОСОБА_7 в м. Євпаторії, застосовуючи психологічне і фізичне насильство до ОСОБА_7, не небезпечне для життя і здоров'я потерпілого, насильно помістив його в автомобіль "ДЕУ-Ланос", р.н. НОМЕР_1, вивіз ОСОБА_7 на територію сільськогосподарської бази, розташованої в м. Білогірську, по вул. Миру, 2, де останній в період часу з 18 вересня 2009 року по 27 вересня 2009 року, був підданий незаконній трудовій експлуатації, а зароблені ним кошти були привласнені ОСОБА_3

На початку березня 2009 року ОСОБА_3, маючи намір, спрямований на здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, з метою піддати реалізатора ПП "ОСОБА_32" ОСОБА_8 незаконній трудовій експлуатації для відпрацювання боргу за отримані під реалізацію картки поповнення рахунків операторів мобільного зв'язку, вивіз останнього на територію сільськогосподарської бази в м. Білогірськ, по вул. Миру, 2, за наступних обставин.

ОСОБА_3 в той же день з офісу, що в АДРЕСА_6, із застосуванням насильства, не небезпечного для життя і здоров'я потерпілого, реалізатора ПП "ОСОБА_32" ОСОБА_8, помістивши його в автомобіль "ДЕУ-Ланос", р.н. НОМЕР_1 вивіз на територію сільськогосподарської бази в м. Білогірськ, по вул. Мира, 2.

З початку березня 2009 року по 3 лютого 2010 року ОСОБА_8, перебуваючи на сільськогосподарській базі в м. Білогірську, по вул. Мира, 2, був підданий незаконній трудовій експлуатації, а зароблені ним кошти були привласнені ОСОБА_3

У вересні 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 вступили в злочинну змову, спрямовану на здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, з метою піддати реалізатора ПП "ОСОБА_33" ОСОБА_9 незаконній трудовій експлуатації для відпрацювання боргу за реалізацію карток поповнення рахунків операторів мобільного зв'язку із застосуванням насильства, не небезпечного для життя і здоров'я потерпілого та його близьких родичів, і з погрозою застосування такого насильства, за наступних обставин.

ОСОБА_5 в той же день, взявши з собою в якості водія автомобіля "Таврія" невстановлену особу на ім'я ОСОБА_20, яка не була проінформована про наміри ОСОБА_5 і яку з ним направила ОСОБА_6, прибули за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2, де ОСОБА_5 з погрозою застосування насильства, не небезпечного для життя і здоров'я потерпілого та його близьких родичів, насильно помістив останнього в автомобіль "Таврія" і вивіз його на територію сільськогосподарської бази в м. Білогірськ, по вул. Миру, 2, та передав ОСОБА_3 для піддання ОСОБА_9 незаконній трудовій експлуатації.

З вересня 2009 року по 3 лютого 2010 року ОСОБА_9, перебуваючи на сільськогосподарській базі в м. Білогірську, по вул. Мира, 2, в будинку ОСОБА_2 в АДРЕСА_7 і в приміщенні нового офісу ПП "ОСОБА_33" та ПП "ОСОБА_32" в м. Сімферополі по АДРЕСА_8, був підданий ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 незаконній трудовій експлуатації, а зароблені ним кошти були привласнені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5

У період часу з грудня 2008 року по 27 грудня 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 вступили в злочинну змову, спрямовану на заволодіння грошовими коштами та майном реалізатора ПП "ОСОБА_32" ОСОБА_10, який брав у зазначеного підприємства під реалізацію ваучери поповнення рахунків та стартові пакети мобільного зв'язку різних операторів і який мав перед ПП "ОСОБА_32" борг за отримані під реалізацію картки поповнення рахунків операторів мобільного зв'язку.

У зазначений період часу ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6, виконуючи кожен відведену йому роль, перебуваючи в офісі ПП "ОСОБА_32" та ПП "ОСОБА_33" по АДРЕСА_6, а потім по АДРЕСА_8, з погрозою застосування насильства, не небезпечного для життя і здоров'я потерпілого, вимагали від реалізатора ОСОБА_10 кошти в різних сумах в якості погашення боргу та штрафів, призначених за неналежну роботу реалізатором, а всього в сумі 10 000 гривень.

ОСОБА_10, перебуваючи в офісі ПП "ОСОБА_32" та ПП "ОСОБА_33" в зазначений час, сприймаючи загрози ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 реально, погоджувався з їх вимогами і давав згоду на передачу зазначеним особам сум, необхідних ним грошей, які вираховувалися ними з його заробітної плати, а всього передав ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 гроші в розмірі 10 000 гривень.

У вересні-жовтні 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вступили в злочинну змову, спрямовану на вимагання боргу за отримані під реалізацію картки поповнення рахунків операторів мобільного зв'язку у реалізатора ПП "ОСОБА_33" ОСОБА_11

За попередньою змовою між собою, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, перебуваючи в офісі ПП "ОСОБА_33" по АДРЕСА_6, а потім по АДРЕСА_8, стали вимагати від реалізатора ПП "ОСОБА_33" ОСОБА_11 грошові кошти в розмірі 3 800 гривень в якості погашення боргу, штрафів і відсотків, призначених за неналежну роботу.

21 жовтня 2009 року ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, перебуваючи в офісі ПП "ОСОБА_33" по АДРЕСА_8, із застосуванням насильства, не небезпечного для життя і здоров'я потерпілої ОСОБА_11, а саме, завдаючи їй ударів руками та ногами по тілу і обличчю, змусив останню написати боргові розписки на суму 3 876 гривень, після чого ОСОБА_3 і ОСОБА_4 прибули за адресою проживання ОСОБА_11 - кв. АДРЕСА_3, де в її присутності заволоділи побутовою технікою, що належить її родині, на загальну суму 5 998 гривень.

У грудні 2009 року ОСОБА_11, перебуваючи в офісі ПП "ОСОБА_33" по АДРЕСА_8 в м. Сімферополі та сприймаючи загрози ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 реально, зі своїми родичами передала необхідні грошові кошти в розмірі 3 900 гривень.

У грудні 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 вступили в злочинну змову, спрямовану на вимагання та здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, з метою піддати реалізатора ПП "ОСОБА_33" ОСОБА_12 незаконній трудовій експлуатації для відпрацювання боргу за отримані під реалізацію картки поповнення рахунків операторів мобільного зв'язку.

За попередньою змовою ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6, перебуваючи в офісі ПП "ОСОБА_33" по АДРЕСА_8, вимагали від реалізатора ОСОБА_12 грошові кошти в розмірі 2 800 гривень в якості штрафу за втрачені ним ваучери поповнення рахунків мобільного зв'язку на суму 620 гривень.

Потім 18 грудня 2009 року о 19 годині ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6, перебуваючи в офісі ПП "ОСОБА_33" по АДРЕСА_8, вимагали від ОСОБА_12 передати їм 2 800 гривень. Отримавши згоду ОСОБА_12 на передачу їм грошей частинами, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 насильно вивезли його на територію сільськогосподарської бази в м. Білогірськ, по вул. Мира, 2.

З 18 грудня 2009 року по 10 листопада 2010 року ОСОБА_12, перебуваючи на сільськогосподарській базі в м. Білогірськ, був підданий незаконній трудовій експлуатації.

У вересні 2009 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вступили в злочинну змову, спрямовану на вимагання та здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, з метою піддати реалізатора ПП "ОСОБА_33" ОСОБА_24 незаконній трудовій експлуатації для відпрацювання боргу за отримання під реалізацію карток поповнення рахунків операторів мобільного зв'язку.

Діючи умисно, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 прибули додому до ОСОБА_24 по АДРЕСА_4 та з погрозою застосування насильства, не небезпечного для життя і здоров'я, стали вимагати від реалізатора ОСОБА_24 грошові кошти в розмірі 680 гривень в якості погашення штрафу, призначеного за неналежну роботу реалізатором, змушуючи його написати боргову розписку на 1 000 гривень, тим самим надаючи законність своїм злочинним вимогам.

ОСОБА_24, перебуваючи в офісі ПП"ОСОБА_33" по АДРЕСА_8, сприймаючи загрози ОСОБА_3 і ОСОБА_4 реально, написав боргову розписку на суму 1 000 гривень.

21 вересня 2009 року близько 19 години ОСОБА_3 і ОСОБА_4 приїхали до будинку ОСОБА_24 по АДРЕСА_4, де із застосуванням насильства, не небезпечного для життя і здоров'я, шляхом нанесення ударів руками і ногами в різні частини тіла ОСОБА_24, намагалися насильно помістити його в багажник своєї машини марки "ДЕУ- Ланос" і вивезти його на територію сільськогосподарської бази, розташованої в м. Білогірськ, по вул. Миру, 2 для незаконної трудової експлуатації. Сусіди ОСОБА_24, не дали ОСОБА_3 і ОСОБА_4 змоги довести злочинний намір до кінця.

У грудні 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 вступили в злочинну змову, спрямовану на вимагання грошових коштів у реалізатора ПП "ОСОБА_33" ОСОБА_14

У грудні 2009 року за попередньою змовою, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6, перебуваючи в офісі ПП"ОСОБА_33", що в м. Сімферополь, по АДРЕСА_8, із застосуванням насильства, не небезпечного для життя і здоров'я потерпілого, стали вимагати від реалізатора ОСОБА_14 грошові кошти в сумі 500 гривень в якості погашення штрафу, призначеного за неналежну роботу.

26 грудня 2009 року в денний час біля автостанції в м. Білогірськ ОСОБА_3 встановив місцезнаходження ОСОБА_14 та, застосувавши до нього насильство, не небезпечне для життя і здоров'я, став вимагати від нього негайно передати 500 гривень, при цьому намагався придушити його та насильно помістити в багажник своєї машини марки "ДЕУ-Ланос" і вивезти на територію сільськогосподарської бази в м. Білогірськ, для незаконної трудової експлуатації. На крики ОСОБА_14 про допомогу прибули співробітники міліції та завадили ОСОБА_3 довести злочинний намір до кінця.

В середині січня 2010 року ОСОБА_14, перебуваючи в офісі ПП"ОСОБА_33" по АДРЕСА_8, сприймаючи загрози ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 реально, передав необхідні гроші в розмірі 500 гривень.

Крім того, в період часу з середини грудня 2009 по 27 грудня 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 вступили в злочинну змову, спрямовану на вимагання від реалізатора ПП"ОСОБА_33" ОСОБА_15 грошових коштів в сумі 1 385 гривень в якості погашення штрафу, призначеного за неналежну роботу.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6, реалізуючи злочинний умисел, перебуваючи в офісі ПП "ОСОБА_33", що в АДРЕСА_8, з погрозою застосування насильства, не небезпечного для життя і здоров'я, стали вимагати від реалізатора ОСОБА_15 грошові кошти в сумі 1 385 гривень в якості штрафу, призначеного за неналежну роботу.

28 грудня 2009 року ОСОБА_4 розшукав ОСОБА_15 в районі торгового центру "Сільпо" по вул. Кірова в м. Сімферополі та під загрозою застосування фізичного насильства, затримав останнього, зателефонувавши і повідомивши про це ОСОБА_3 ОСОБА_3, прибувши на автомобілі "ДЕУ-Ланос", діючи спільно і узгоджено з ОСОБА_4, під загрозою фізичного насильства, силоміць посадили ОСОБА_15 в салон автомобіля і продовжували вимагати від нього передачі грошей.

30 грудня 2009 року ОСОБА_3 ОСОБА_4 і ОСОБА_6 в приміщенні ПП "ОСОБА_33" з погрозою застосування фізичного насильства, вимагали від ОСОБА_15 написати їм боргову розписку на суму 1 385 гривень, на що останній, сприймаючи загрози реально, написав боргову розписку на вказану суму.

У грудні 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, вступили в злочинну змову, спрямовану на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_16 в якості оплати штрафу, призначеного за викрадення у неї невідомими особами денної виручки і товару ПП"ОСОБА_33" на загальну суму близько 2 500 гривень.

23 грудня 2009 року ОСОБА_5 в денний час привіз ОСОБА_16 з її будинку в офіс ПП "ОСОБА_33", розташований по АДРЕСА_8, де спільно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6, застосовуючи до ОСОБА_16 насильство, не небезпечне для життя і здоров'я, вимагали від неї написати їм боргові розписки на суму 7 440 гривень, на що остання, 03 лютого 2010 року, сприймаючи загрози реально, в офісі ПП "ОСОБА_33", передала частину необхідної суми в розмірі 1 000 гривень, після чого ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 були затримані на місці злочину співробітниками правоохоронних органів.

Крім того, ОСОБА_3 02 червня 2009 року близько 15 години 15 хвилин на вул. Луначарського в м. Білогірську біля будівлі міської ради умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_27 на ґрунті особистих неприязних відносин, схопив ОСОБА_27 за ліву руку, після чого розігнув її шляхом ривка в області ліктя, заподіявши йому тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості.

Крім того, органом досудового слідства ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 обвинувачувались у тому, що ОСОБА_2, обіймаючи посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ УБОЗ ГУМВС України в АР Крим, за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 створили стійку, організовану злочинну групу для вчинення неодноразового заволодіння чужим майном шляхом вимагання, а також і заволодіння грошовими коштами громадян іншими способами, шляхом створення у громадян фіктивних боргових зобов'язань перед ними, з подальшим їх примусовим стягненням за допомогою насильства, погроз застосування насильства до них та їх родичів і незаконних угод про передачу людей з метою їх експлуатації, обмеження їх прав і свобод.

Восени 2008 року ОСОБА_2, будучи фактичним власником ТОВ "Діаманд-Кард", номінальним засновником якого був його батько, і приватних підприємств "ОСОБА_32" і "ОСОБА_33", оформлених на підставних осіб, що займаються комерційною діяльністю з придбання та реалізації ваучерів поповнення рахунків мобільних телефонів різних мобільних операторів України та стартових пакетів мобільного зв'язку, розробив злочинний план отримання додаткового прибутку шляхом створення системи грошових штрафів щодо громадян - реалізаторів за порушення трудової дисципліни - запізнення на робоче місце, вихід в туалет (штраф 150 гривень), запах алкоголю, відсутність оголошення про прийом на роботу (штраф 200 гривень), нараховування відсотків за несвоєчасне погашення штрафів і стягнення їх за допомогою надання психологічного та фізичного насильства до громадян - реалізаторів.

Для реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_2 вирішив створити злочинну групу з числа співробітників зазначених підприємств, спочатку включивши в неї ОСОБА_3, а потім ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Вказана злочинна група була організованою, згуртованою та стійкою, так як всі її члени мали єдність намірів на вчинення неодноразових злочинних дій, пов'язаних з вимаганням майна реалізаторів, всі її члени знали і були обізнані про злочинну діяльність один одного і відведеної ролі кожного з її учасників.

ОСОБА_2С, як організатор злочинної групи, за згодою решти учасників визначав кожному функції, які той буде виконувати.

Так, на ОСОБА_3 були покладені обов'язки по збору інформації про всіх реалізаторів ваучерів поповнення рахунків мобільного зв'язку та стартових пакетів ПП "ОСОБА_32" і ПП "ОСОБА_33", їх матеріального та соціального становища, місцях їх проживання, фізичного та психологічного впливу на них з метою стягнення штрафів і відсотків на них, підшуковуванню нових об'єктів у вигляді реалізаторів для розширення мережі злочинної діяльності.

На ОСОБА_4, що входив до злочинної групи, з його згоди і згоди решти членів організованої злочинної групи були покладені обов'язки щоденного контролю за точками з продажу ваучерів поповнення рахунків мобільного зв'язку та стартових пакетів, розташованих на території м. Сімферополя, своєчасного відкриття торгових точок, присутності на точках реклами, наявності на реалізаторах спеціального одягу, що рекламує діючих мобільних операторів України ("МТС", "КиївСтар", "Лайф" і "Білайн") і збір інформації про порушення реалізаторами вказаних правил для накладення на них грошових штрафів і відсотків з метою подальшого стягнення за рахунок наявних у них коштів і майна.

На ОСОБА_6, що входила до злочинної групи, з її згоди і згоди решти членів організованої злочинної групи були покладені обов'язки з ведення обліку штрафних санкцій, що накладаються, па реалізаторів продажу ваучерів і стартових пакетів мобільного зв'язку та відсотків на них, здійснення психологічного та фізичного впливу на реалізаторів з метою стягнення грошових штрафів.

На ОСОБА_5, який входив до злочинної групи, з його згоди і згоди решти членів організованої злочинної групи були покладені обов'язки по здійсненню фізичного та психологічного впливу на реалізаторів, їх залякування і вибивання накладених грошових штрафних санкцій.

Місцем зустрічей з учасниками злочинної групи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 обрали офіси ТОВ "Діаманд-Кард" та ПП "ОСОБА_32" і "ОСОБА_33" в м. Сімферополі по АДРЕСА_6 і потім по АДРЕСА_8, де спільно члени злочинної групи розробляли плани вчинення злочинів щодо конкретних реалізаторів продажу ваучерів поповнення рахунків мобільного зв'язку та стартових пакетів.

ОСОБА_2, як організатор злочинної групи, за допомогою погроз і заохочень підтримував у групі дисципліну та вимагав беззаперечного виконання особистих вказівок про вчинення злочинних акцій і, прагнучи зберегти стійку злочинну групу, здійснював на її учасників психологічний і фізичний вплив. Особисто та спільно з іншими членами групи планував і розглядав плани вчиненим злочинів щодо конкретних реалізаторів.

Всі члени групи, будучи об'єднані в стійке, злочинне формування, очолюване ОСОБА_2, переслідуючи при цьому корисливі мотиви, з листопада 2008 року по 03 лютого 2010 року скоїли низку тяжких злочинів у різних складах, але з обмежено конкретним колом осіб і за заздалегідь розробленим планам.

Вироком суду кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину організованою групою, виключено.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04 вересня 2012 року вказаний вирок щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_3, захисників ОСОБА_21, ОСОБА_29, ОСОБА_30 та ОСОБА_31 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок та ухвалу скасувати у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особам засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує на те, що місцевий суд безпідставно виправдав ОСОБА_2 за пред'явленим обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 3, 357 ч. 3, ст. 189 ч. 2, ст.ст. 27 ч. 3, 15 ч. 2, 149 ч. 3, ст.ст. 28 ч. 3, 364 ч. 3 та перекваліфікував дії ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на більш м'які злочини, виключивши ознаку вчинення злочинів організованою групою. Вважає, що злочини вчинялися у складі організованої групи, що підтверджується матеріалами кримінальної справи, а суд апеляційної інстанції в порушення ст. 377 КПК України 1960 року не врахував усі доводи апеляції прокурора та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для її задоволення.

На касаційну скаргу прокурора захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_29 подав заперечення, в яких вказав на безпідставність доводів прокурора та необхідність залишення судових рішень щодо ОСОБА_2 без зміни.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про обґрунтованість доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 334 КПК України 1960 року мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані на досудовому слідстві, так і поданих у судовому засіданні. При цьому суд, постановляючи виправдувальний вирок, має керуватись положеннями ст. 327 ч. 4 КПК України 1960 року, яка визначає вичерпний перелік підстав для прийняття такого рішення.

Однак, як убачається з вироку, в частині виправдання ОСОБА_2, суд під час його постановлення зазначені вимоги закону належним чином не виконав, чим істотно порушив кримінально-процесуальний закон.

Так, суд першої інстанції, постановляючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_2 за недоведеністю його участі в скоєнні злочинів, передбачених за ст.т. 28 ч. 3, 357 ч. 3, ст. 189 ч. 2, ст.ст. 27 ч. 3, 15 ч. 2, 149 ч. 3, ст.ст. 28 ч. 3, 364 ч. 3 КК України, не звернув увагу та належно не проаналізував у вироку докази, якими орган досудового слідства обґрунтував доведеність обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів і не навів мотивів, із яких він відкидає їх.

За таких обставин, висновок суду про виправдування ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складів злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 3, 357 ч. 3, ст. 189 ч. 2, ст.ст. 27 ч. 3, 15 ч. 2, 149 ч. 3, ст.ст. 28 ч. 3, 364 ч. 3 КК України, є передчасним, такий висновок зроблено без повного, всебічного та об'єктивного аналізу наявних у справі доказів, а тому не може визнаватися законним та обґрунтованим.

Обґрунтованими є і доводи касаційної скарги прокурора щодо невмотивованості вироку суду в частині виключення з обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кваліфікуючої ознаки вчинення злочинів у складі організованої групи та не наведення у вироку підстав для такого висновку, чим порушив вимоги ст. 334 ч. 1 КПК України 1960 року.

Апеляційний суд, приймаючи рішення про залишення апеляції прокурора без задоволення, на вказані порушенні закону уваги не звернув, а своє рішення належним чином не мотивував, чим порушив вимоги ст. 377 КПК України 1960 року.

Отже, доводи касаційної скарги прокурора щодо істотних порушень кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону є обґрунтованими і в цій частині скарга підлягає задоволенню.

Таким чином, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій допущені порушення вимог кримінально-процесуального закону, які є істотними, що у відповідності з вимогами ст. 398 ч. 1 п. 1 КПК України 1960 року є підставами для скасування судових рішень, у зв'язку з чим вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді необхідно врахувати наведене, перевірити доводи прокурора, зазначені в апеляції і касаційній скарзі, справу розглянути відповідно до вимог КПК України (4651-17) та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04 вересня 2012 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, а кримінальну справу щодо них направити на новий судовий розгляд.