Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С.,

суддів Дембовського С.Г., Наставного В.В.,

за участю прокурора Саленка І.В.

розглянула в судовому засіданні 30 січня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисників засудженого ОСОБА_1 - адвокатів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 28 травня 2013 року щодо ОСОБА_1

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 квітня 2013 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який не має судимості,

засуджено за ст. 263 ч. 1 КК України ( в редакції від 24.05.2012 року ) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він за невстановлених обставин незаконно придбав у невстановленої особи пістолет (револьвер) "ROHN", моделі "RG-38", калібру 38, який є вогнепальною зброєю та 18 патронів калібру 38, що є бойовими припасами, які перевіз до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, де зберігав без передбаченого законом дозволу. Через деякий час ОСОБА_1 відстріляв 4 патрони з вищевказаних 18, а 4 гільзи і 14 патронів, що залишились після відстрілу, продовжував зберігати за місцем проживання без передбаченого законом дозволу до проведення обшуку 06.04.2012 року близько 18-20 год.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 28 травня 2013 року вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання за апеляціями захисників засудженого - адвокатів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 змінено: на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 ч. 1 п.п. 3, 4 КК України. В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисники просять вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, а справу щодо нього закрити на підставі ст. 6 п. 1 КПК України 1960 року. Вважають, що висновки судів обох інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи, а вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведена. Вказують на порушення процесуального закону та порушення права ОСОБА_1 на захист під час здійснення досудового розслідування щодо нього.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про необґрунтованість доводів касаційної скарги та законність судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обставини щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України 1960 року та на які є посилання в касаційній скарзі захисників, не є відповідно до вимог ст. 398 ч. 1 КПК України 1960 року предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 67 КПК України 1960 року оцінка доказів є компетенцією суду, який постановив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінальної справи встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Так, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. На підтвердження винуватості засудженого у вчиненні злочину суд обґрунтовано послався на показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, висновки експертиз та інші зазначені у вироку докази, які узгоджуються між собою.

Доводи касаційної скарги захисників про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції за апеляцією його захисників та визнані необґрунтованими. Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, виходячи з встановлених обставин та наявних доказів, яким була дана належна оцінка та зроблені правильні висновки. Апеляційний суд прийняв рішення, належним чином його мотивувавши, та виніс ухвалу, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Перевірено апеляційним судом і доводи захисників щодо порушення права на захист ОСОБА_1 та обґрунтовано визнано такими, що не відповідають матеріалам справи. При цьому, апеляційний суд зазначив, що усі слідчі дії було проведено відповідно до вимог процесуального закону, а працівники міліції діяли в межах наданих їм Законом України "Про міліцію" (565-12) повноважень. Проведеною прокуратурою Миколаївської області перевіркою будь-яких порушень при збиранні та проведенні обшуку у ОСОБА_1 виявлено не було. (т. 2 а.с. 135-143).

У процесі перевірки матеріалів кримінальної справи колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій.

За таких обставин, доводи захисників засудженого ОСОБА_1 щодо недоведеності його вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, є безпідставними.

Обґрунтував своє рішення апеляційний суд і щодо можливості застосування положень ст. 75, 76 КК України до ОСОБА_1 та його звільнення від відбування покарання з випробуванням, і таке рішення відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень та закриття справи не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 28 травня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисників засудженого - адвокатів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - без задоволення.