5-141км14 Про зіткнення автомобіля із мотоциклом, що спричинило заподіяння мотоциклісту тяжких тілесних ушкоджень - 30.01.2014 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 30 січня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2013 року щодо неї.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2013 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму,

- за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 91 871,43 грн. та у рахунок відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 100 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2013 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Як встановив суд, ОСОБА_2, 7 серпня 2012 року о 22 годині, керуючи технічно справним автомобілем марки "Ауді" д.р.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, рухаючись по вул. Набережна Леніна в напрямку Центрального моста у м. Дніпропетровську. Під час руху ОСОБА_2, перебуваючи на перехресті з вул. Літейною, порушуючи вимоги п. 16.13 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , а саме: не вірно оцінила дорожні умови, перед виконанням повороту наліво не поступилась дорогою транспортному засобу, який рухався їй назустріч, а саме мотоциклу "Сузукі" д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та здійснила з ним зіткнення. В результаті ДТП потерпілому ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження тілесні ушкодження, що відносяться до категорії тяжких та небезпечних для життя в момент спричинення, та які знаходяться в прямому причинному зв'язку із порушенням засудженою Правил дорожнього руху України.

В касаційній скарзі зі змінами, засуджена ОСОБА_2 порушує питання про зміну судових рішень по справі, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого нею злочину та її особі внаслідок суворості, оскільки вважає, що у суду були всі підстави застосувати до неї ст. 75 КК України. Просить застосувати до неї ст.ст. 69, 75 КК України, а в частині вирішення цивільного позову просить судові рішення скасувати.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_1, яка підтримала касаційну скаргу засудженої та просила її задовольнити, думку прокурора Таргонія О.В., який вважав, що касаційна скарга засудженої не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні нею зазначеного у вироку злочину відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені розглянутими у судовому засіданні доказами, яким судом дана належна оцінка.

Так, винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджується матеріалами кримінальної справи та дослідженими по справі доказами, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_3, показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, та інших, протоколом огляду місця ДТП, протоколом огляду транспортного засобу, яким керувала засуджена, висновками судово-медичної експертизи № 3467-Е від 21 вересня 2012 року, висновками судової авто технічної експертизи № 70/27-633 від 16 травня 2013 експертизи проведеної у рамках розслідування даної кримінальної справи відповідно до вимог процесуального закону та іншими доказами по справі, яким суд дав належну оцінку, і які були предметом перевірки під час апеляційного розгляду.

Кваліфікація дій засудженої за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого нею злочину та даним про її особу, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, суд встановив, що ОСОБА_2 вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому.

Призначаючи покарання засудженій ОСОБА_2, судом першої інстанції враховано характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного засудженою. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 щиро розкаялася, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, активно сприяла розкриттю злочину, має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується, частково відшкодувала матеріальну шкода потерпілому, і на момент касаційного розгляду справи сума відшкодування склала 103 000 грн., що судом визнано як обставини, які пом'якшують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання засудженої судом не встановлено.

Проте перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд, перерахувавши пом'якшуючи покарання засудженої обставини у вироку, достатньою мірою не врахував їх під час призначення ОСОБА_2 покарання та дійшов непереконливого висновку про неможливість виправлення засудженої без ізоляції від суспільства.

З огляду на наведене та з урахуванням конкретних обставин справи, грубою необережністю самого потерпілого, даних про особу засудженої та наслідків скоєного, колегія суддів вважає необхідним змінити судові рішення та звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Беручи до уваги, що санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, з урахуванням обставин справи та наслідків вчиненого ОСОБА_2 злочину, то колегія суддів, не вбачає підстав для звільнення засудженої від призначеного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість визначення судом розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Як вбачається з ухвали суду, розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_3 було визначено із засад розумності, виваженості та справедливості, вона відповідає розміру завданих фізичних та моральних страждань. Вказаний позов судом правильно вирішено у відповідності до вимог ст. 23, 1167, 1168, 1172 ЦК Україні та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) .

Керуючись статтями 379, 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2 змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання призначеного за ч. 2 ст. 286 КК України, у виді 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.